Особливості французької Освіти
Франція зіграла в загальній соціально – політичної й культурної життя Західної чи Європи не чільну роль. Класова боротьба більше, ніж в інших країнах. Франція розгромила під час великої революції феодалізм і заснувала чисте панування буржуазії з такою класичною ясністю, як жодна інша європейська країна
У пору раннього середньовіччя у Франції інтенсивніше, ніж в ін країнах, формуються й одержують розвиток всі основні жанри й види, типові для лит-ри середовищ століть ( национ героич епос, риц роман, фабліо, тваринний епос, клерикальна
Революційний рух, що несе на своїх прапорах ідею прогресу, очолили у Фр просвітителі. Століття Освіти. Монтеск’є, Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах, Гельвеций і ін. Широке розумово рух ріс згодом. У здійсненні суспільного перевороту нуждаласьбуржуазия, вона перша й скористалася плодами цього перевороту
Ідея революції не прийшла відразу. Вона визрівала поступово. На самому початку 18 століття критика феодалізму досить різко пролунала в комедії Лесажа “Тюркаре” 1709. Через 9 років трагедія Вольтера “Эдип”, у ній гасло “Щастя короля – служити своєму народу”. Далі, протягом майже 30 років, Прапор Освіти несе Вольтер. В 1748 виходить головну працю Монтеск’є ” Дух законів”, в 1746 Дідро опублікував перший Твір. 1750 перший твір Руссо “Міркування про науки й мистецтва”. В 1751 Дідро й д’аламбер публікують проспект “Енциклопедії” і приступають до її виданню
Талановиті пропагандисти нового світогляду, вони виступили на штурм насамперед ідеолог основ феодалізму. Просвітителі опиралися на культурну спадщину своїх прямих попередників – гуманістів епохи Відродження. Продовжували гуманізм
У стані просвітителів більше помірних политий поглядів дотримувалися Вольтер, Монтеск’є, Бюффон, д’аламбер, Тюрго. Інші, пов’язані з найбільше демократ верствами населення(Руссо, Мабли, Морелли), ішли далі їх: вони піднімалися вже до критики приватної власності. Руссо в трактаті ” Про походження й основи нерівності між людьми” розкриває щирі причини гражд нерівності, указуючи на частий собств-ть як на основне джерело всіх общ лих
Були розбіжності й у питаннях філософії. Матеріалістами були Дідро, Гольбах, Робіні, що доходили до атеїзму. Тим часом Руссо відмінювався до ідеалістичного тлумачення миру. Просвітителі надмірно перебільшували силу ідей
Просвітителі діяли як захоплені мрійники. З дитячою захопленістю вірили. Що прийде освічений монарх, справедливий, сильний. Не всі просвітителі однак були прихильниками просвещ монархії. Руссо за республіку
У политий програмі просвітителів ключове слово – закон. Воля, рівність, братерство
Ніхто із просвітителів не зважився зазіхнути на принцип приватної власності. Але Руссо знайшов у собі досить мужності, щоб оголосити про необхідність знищити частий соб-ть. Його послідовник абат Мабли. На його думку щонайпромінь порядок – загальне имущ рівність. Але воно не досяжно. Просвітителі визнавали, що всіма вчинками людини рухає особистий інтерес. Така теорія про “розумний егоїзм”. Гельвеций присвятив цьому 2 книги: “Про розум” і “Про людину”.
Просвітителі ставили перед собою практич мети: впливати на розуми й подвигнуть на здійснення соц перетворень. Мистецтво представлялося їм найбільш діючою формою в боротьбі з феодалізмом. Вони ввели в лит-ру в якості покладе героя нової людини, що не має дворянських титулів і багатств. Сен-Пре, Кандид, Фігаро, наприклад. Театр був трибуною просвітителів. Вольтер писав для театру 60 років. Дідро, Бомарше, Мерсье, зробили просвіт реформу театру, наблизивши його до сучасності, взявши предметом зображения реал конфлікти соц миру й героя – людини ” третього стану”. Просвітителі у своєї публиц Дея-ти обрали форму короткої, відточеної, дотепної политий або філософ брошури, яку можна було масовим дешевим виданням поширювати серед широких читат кіл
Просвітителі створили особливий жанр худож публиц прози – філософський роман (Монтеск’є “Перські листи”, Руссо “Эмиль”) і філософську повість (Вольтер “Кандид”, Дідро ” Жак – фаталіст”)
Просвітителі прагнули реформувати дворянської мистецтво, наблизити його вчасно, демократ-ть його. Просвітителі за точність і ясність мови письменника. Чудовим майстром художньої прози є Руссо. Вольтер і Дідро прибігали до тонкої іронії. Руссо – до високої патетики