“Прославляння в одах М. В. Ломоносова Батьківщини, миру, науки й освіти”

Поетична діяльність М. В. Ломоносова протікала в ту епоху, коли всі європейські літератури перебували в більшому або меншому ступені під владою класицизму. І, звичайно, поет не міг певною мірою не підкоритися впливу цього могутнього стилю, його цивільних ідеалів, світогляду, щирої віри в справедливого абсолютного монарха. Але він не був у повному змісті художником-реалістом. Його Творчості далека раціоналістичний погляд на дійсність, на мистецтво, на слово, острах виявити фантазію. Ломиносів не задавався метою зобразити те, що бачив навколо

себе, він хотів проголосити великі істини, що відкрилися йому й народу. Він був не систематизатором сьогодення, а творцем грандіозних бачень майбутнього, і його оди самим своїм стилем виражають цю спрямованість до мрії, відмова від визнання дійсності поміщицького ладу, гідної поетичного втілення. З іншого боку, урочистий^-урочистий-велично-урочистий, піднятий, пишний стиль од Ломоносова відповідав тому почуттю національного підйому, гордості, відчуттю величі й перемоги російської державності, які з’явилися результатом петровского часу у свідомості кращих людей у середині XVIII в.

Із всіх поетичних жанрів, що

розвивалися в літературі того часу, жанр оди найбільше пасував Ломоносову “для рішення завдань, що стояли перед ним,”. Цей жанр, за словами А. В. Западова, “дозволяв з’єднати у великому вірші лірикові й публіцистику, висловитися з питань, що мають державне значення, і зробити це сильно, красиво, образно”.

Оди в Росії XVIII в. замовлялися урядом, і їхнє читання було частиною святкового церемоніалу, але зміст і значення похвальних од Ломоносова набагато ширше й важливіше їхньої офіційно-придворної ролі. Наділені злободенним змістом, його оди ставили на дозвіл питання великої суспільно-державної значимості. Ломиносів присвячував свої оди Ганні Иоанновне, Іоаннові Антоновичу, Єлизаветі Петрівні, Петру III”

Катерині II, і в кожній з них він розвивав свої ідеї й плани, пов’язані з долями російського народу. Але адресувалися ці оди не тільки коронованим особам, але й через їхніх голів повинні були “серця народів привлещи”.

Велике місце серед од Ломоносова було відведено військовим подіям. Почав він з переможно-патріотичної “Оди на узяття Хотина”, що написав в 1739 році в Німеччині, безпосередньо після захоплення російськими військами турецької міцності Хотин, розташованої в Молдавії. Ця блискуча перемога зробила сильне враження в Європі й ще вище підняла міжнародний престиж Росії. Ломиносів пишався славою російської зброї й міццю російської держави, здатного постояти за себе перед особою будь-якого ворога. Але, захоплюючись військовою міццю Росії, Ломоносов бачив і ті страждання, “плач осиротілих”, “сльози престаревших”, які несе Війна простим людям. Тому, прославляючи оборонні війни, Ломоносов віддавав перевагу мирному стану народів, що називав “улюбленою тишею”, “царів і царств земних відрадою”, і майже в кожній оді призивав правителів піклуватися про збереження миру.

Можливо ль при твоїй державі,

У Європі страшну зріти війну,

– звертався він в 1759 р. до Єлизавети й просив її “скинути” “лайка з кінців земних”. Той же заклик він повторив і в оді 1761 р., пропонуючи:

Розмножити миром нашу славу

И вище як військовий звук

Поставити красу наук.

У Ломоносова була чітко продумана програма, що стосується мирного процвітання народів. Він прекрасно бачив невичерпні багатства Росії: її повноводні ріки, плодоносні землі, казкові надра. Достаток природних багатств, серед яких і “драгою метал” (Уральських) гір, і скарбу, “якими похваляється Індія” – стан майбутнього благополуччя російського народу. Головним завданням свого часу Ломоносов уважало поширення наук, які допоможуть опанувати цими скарбами. Так, в оді 1750 р. він звернувся до своїх співвітчизників із закликом до творчих вишукувань, до наукових відкриттів, що охоплюють всі галузі економічного життя країни:

Пройдіть землю й безодню,

И степу, і глибокий ліс,

И нутр Рифейский, і вершину,

И саму висоту небес,

Скрізь досліджуйте всечасно,

Що їсти велике й прекрасно,

Чого ще не бачив світло;

Працями віка здивуєте…

Ломоносов, як і всі передові, прогресивно мислячі люди XVIII в., мріяв про культурне самоствердження Росії в Європі, тому в його одах звучить також жагучий заклик до молодого покоління присвятити себе служінню науці, перемінити чужоземних учених на цьому поприщі:

Про ви, яких очікує

Батьківщина від надр своїх

И бачити таких бажає,

Яких кличе від країн чужих…

При цьому Ломоносов не вважав наукову діяльність привілеєм дворянства. Він був переконаний, що талановитих людей, власних Платонов і Невтонов, може народжувати вся російська земля.

Крім того, у своїй різнобічній діяльності вченого-дослідника Ломиносів був супротивником “чистої” науки, тому й в одах (наприклад, в оді 1750 р.) оспівував науки як комплекс знань, необхідний для практичного застосування. Механіка повинна зайнятися кораблебудуванням (“наповни води кораблями”), створенням каналів, що з’єднують “моря ріками”, осушенням боліт, містобудуванням. Хімія, проникнувши в “земне недро” Росії, повинна відкрити “драги скарбу”. Географія повинна зайнятися складанням карт (зібрати на малі креслення) “Російського простору світла”, нанеся на них і грады, і села й т. д.

Ломоносов був щиро переконаний у тім, що саме заняття науками повинні зробити людини щасливим. Так, в оді 1947 р. він заявляє про користь науки для людей всіх віків у всіляких обставинах.

Незважаючи на те що жанр оди Ломоносова, підлеглий загальнодержавній і загальнонаціональній проблематиці, здавалося б, виключає в ньому особистість самого поета, ми уявляємо собі їхнього автора прихильником миру, невтомним поборником освіти й прогресу, жагучим борцем за розвиток національної самосвідомості російського народу.

Г. А. Гуковский, що присвятив більшу частину своїх наукових досліджень вивченню суспільному-громадського-суспільного-літературно-суспільного життя Росії XVIII в., підкреслював виняткову важливість поетичної діяльності М. В. Ломоносова. Вона, по його оцінці, “з’явилася великим і переможним етапом розвитку російської культури” не тільки завдяки ідеям, що втілювали ідеали високих почуттів, думок і вічних істин, але й завдяки винятковому й небаченому ще в Росії “блиску поетичного стилю, що втілював цієї ідеї й глибоко соответствовали їм”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Прославляння в одах М. В. Ломоносова Батьківщини, миру, науки й освіти”

Categories: Нові твори

Links