Основні сюжетно-тематичні лінії драм Шиллера
Штюрмерський період 1781 – “Розбійники”. Головний герой драми молодий аристократ Карл Моор, людина великодушна і відважна, через лицемірство свого молодшого брата Франца – боягуза й негідника, стає розбійницьким ватажком. Таким чином він намагається знищити тиранію і встановити демократичну республіку, він грабує та вбиває тиранів. Проте з часом Карл починає розуміти, що обрав хибний шлях досягнення високих ідеалів і добровільно віддає себе в руки влади.
1783- “Заколот Фієско в Генуї”. Зображуючи події XVI ст., Шиллер зіставляє
1784- “Підступність і Кохання “. Син першого міністра (президента Вальтера) Фердінанд покохав дочку простого музиканта Міллера Луїзу, але честолюбний Фердінадів батько збирається одружити свого сина з герцоговою фавориткою леді Мілфорд, розраховуючи, що це зміцнить його становище при дворі. Фердінанд і Луїза стають жертвами придворних інтриг і гинуть.
1785- ” Дон Карлос “. Головний її герой – волелюбний республіканець маркіз Поза сподівається на оновлення
Шиллер оспівує мир і дружбу, уславлює людський розум, закликає до боротьби за свободу людства. Цей Твір Шиллера здобув світову славу, завдячуючи німецькому композиторові Бетховену, який написав на текст оди заключну частину свого найвеличнішого твору – Дев’ятої симфонії.
Лірика Шиллера “веймарського” періоду Творчості значно розширює свій тематичний діапазон, збагачується новими, більш досконалими та різноманітними прийомами та засобами словесної виразності, метричними та строфічними формами.
Наслідуючи античні мотиви, Шиллер створює взірці лірики (“Боги Греції”, “Митці”, “Поділ землі”, “Влада співу”, “Елевзінське свято”), в яких ідеалізує старогрецький світ з його способом життя, що видається поетові царством радості, кохання та краси. В циклі епіграм “Ксенії”(1796), що їх Шиллер створював разом із Гете, звучить гостра критика реакціонерів, релігійних лицемірів, вульгарних просвітителів та інших ідейних і художніх супротивників обох поетів. Вершиною лірики “веймарського” періоду творчості Шиллера став 1797 рік, який увійшов в історію німецької поезії під назвою “баладного року”.
Цього року Гете і Шиллер, адресуючи один одному листи, обов’язково додавали до них балади, немовби змагаючись у художній вправності та досконалості. Так світ побачили знамениті балади Шиллера “Нурець”, “Полікратів перстень”, “(вікові журавлі”, “Рукавичка”, “Лицар Тогенбург” та ін. У цих баладах Шиллер намагався на прикладі життя окремої людини показати загальні закони людського життя, виявити сили, що керують долею суспільства, а також визначити гуманістичні ідеали та їх роль у світі.
Випробовував свої сили Шиллер і в царині художньої прози, до якої, проте, звертався нечасто. Його перу належать дві новели – “Злочинець через втрачену честь”, “Гра долі”, роман “Духовидець” і декілька невеличків нарисів.
“Він відлився як зливок металу!” Народна Драма “Вільгельм Телль”. Драма “Вільгельм Телль” була написана 1804 року і стала останньою закінченою п’єсою в драматургічному спадку Шиллера. Водночас поряд з “Розбійниками” ця драма є вершиною драматургії Шиллера і драматичного мистецтва німецького Просвітництва.
Історична основа драми. Сюжет драми “Вільгельм Телль” спирається на реальні історичні події, які мали місце у Швейцарії наприкінці XIII і початку XIV століть. У цей час Швейцарія перебувала під владою австрійських князів Габсбургів, намісники яких безсердечно знущались над місцевим населенням, грабуючи його і жорстоко караючи на найменші вияви непокори. Доведені до відчаю мешканці трьох швейцарських кантонів (одиниця територіального поділу Швейцарії) – Швіцу, Урі та Унтервальдену – 1291 року уклали угоду про “вічний союз”, спрямований на боротьбу із поневолювачами. У вирішальній битві при Моргартені, яка відбулася 1315 року, вони перемогли військо Габсбургів і таким чином здобули незалежність для своєї країни. За легендою, безпосереднім поштовхом до початку повстання стало знущання австрійського намісника
Геслера над простим мисливцем Вільгельмом Теллем. На високій жердині в центрі села Геслер повісив свого капелюха і наказав швейцарцям віддавати йому шану, щоразу проходячи повз нього. Гордий Телль відмовився це зробити і був заарештований. Геслер висунув умову: він звільнить Телля, якщо той поцілить з лука в яблуко на голові власного сина, інакше – вб’є обох, Телль змушений був підкоритися цій
1798- “Табір Валленштейна”. Альберт Валленштейн – історична особа, полководець австрійського імператора Фердінанда II. Драма змальовує Німеччину епохи Тридцятилітньої війни, знайомить із представниками найрізноманітніших прошарків суспільства того часу. Шиллер створює картини загибелі міст і сіл, сцени грабунку найманих солдатів.
1799- “Пікколоміні”, друга частина трилогії про Валленштейна. У ній Шиллер дає характеристику командного складу армії Валленштейна і розкриває закулісну політику віденського двору, який прагнув скористатися усіма перемогами полководця та знешкодити його.
1799- “Смерть Валленштейна”. Заключна частини трилогії, яка зображує підготовку змови проти Валленштейна і розправу з ним у замку Егер.
1800- “Марія Стюарт”. Йдеться про останні дні й страту шотландської королеви Марії Стюарт. Драматург зобразив політичне й особисте лицемірство англійської королеви Єлизавети І, яке плете політичні інтриги проти своєї суперниці.
1801- “Орлеанська діва”. Оспівується героїчне життя Жанни Д’Арк. У найтяжчий для французів момент, коли опір англійцям здається безнадійним (король і феодальна знать не спроможні організувати оборону, частина дворянства іде на відверту зраду, більша частина Франції – у руках англійців), виступає проста селянська дівчина Жанна – живе втілення справжнього патріотизму. її високий приклад, її сильна і світла особистість надихають французьке військо на перемогу: чужоземців проганяють з Франції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)