Осінь. Зимовий вечір. Твір-опис
Ще дуже тепло, але вже смутно від заходу збіглого літа. Дерева скидають обпалене за літо листя. Здається, що стовбури темніють, вони втомилися й хочуть спати. Невгамовні дрібні павучки з неймовірною швидкістю плетуть павутини, і ти, не бачачи, зриваєш їхньої пастки. Особливо радісні чомусь птахи. Хтось збирається в дорогу, хтось, од’ївшись за літо, готується до зими, а молоді виводки надзвичайно активні, пурхають, б’ються. Вони ще не знають, що таке зима й не чекають її підступу. На схилах, у високій траві, стрімко проносяться ящірки. Тільки
І небо – пронизливо блакитне, високе, із сонцем, що йде вгору. Ця святкова осіння акварель пробуде недовго, потім фарби зміняться на більше холодні тони, набрякнуть і стануть похмурими. А поки тепло, світло, все доживає, квапиться, і смутно, що тепло не забереш у зиму.
Зимовий вечір у дворіЮ. Твір-опис. Сьогодні з ранку пішов пластівцями теперішній сніг. До цього
Із сусіднього під’їзду вискочив ротвейлер і… розгубився, а потім, як божевільний, кинувся борознити двір. Відразу вибіг хазяїн собаки… зупинився й сказав:
– Здраствуй, сніг.