Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху (“Запросини” В. Підпалого)
Якщо прочитати поезію Володимира Підпалого “Запросини” не вдумливо, то вона навряд залишить по собі в пам’яті глибокий слід – настільки у ній все символічно. Та коли піти за думкою автора, пройнятися кожним рядком, то перед тобою відкриється образ духовно збагаченої особистості. У цьому світі вона – упевнений хазяїн, що знає про життя більше за інших:
Я розкажу тобі таке,
Чого не може інший,
Бо таємницею володіємо
Я та ніч…
Ця людина має ключі від “трьох замків”, “хатки”, у якій заховане справжнє коштовне
Нас тепер двоє
Знає про весла –
Ходімо!
Але куди запрошує поет? У яку дорогу він кличе у осінню довгу ніч? У світ чистоти людської душі: “де три гори зійшлися”, “де три ріки злилися”, “де три шляхи зв’язалися”. Так, дорога
Навіть
Якщо не дійдемо –
Ходімо!