Оповідання на основі почутого
Росте біля будинку бабусі великий кущ калини. Хата начебто сховалася в тіні куща – така велична й пишна вирола калина. Восени змінює вона свої кисті додолу, начебто проситься в руки: візьми мене. Я любуюся її червоними ягодами й пригадую почуте від старих людей
…Було це дуже давно, ще тоді, коли на широкі українські степи часто налітали турецькі загарбники й орди татарські. Завойовники були надзвичайно жорстокі, і після їхнього набігу горіли будинку, плакали матері, діти, просили захисту старі й немічні люди, пустищем на довгі роки ставала
Але не всіх убивали поневолювачі. Молодих дівчин і хлопців забирали в полон і гнали в далеку й невідому країну. Хлопців перетворювали в бездушних яничарів, а дівчин продавали на невільничому ринку врабство.
В одному селі росла й розцвітала надзвичайно гарна й працьовита дівчина. Один раз, коли на Село напали татари, мужня й дуже гарна дівчина, обдуривши ворогів, завела їх у непрохідні хащі – нібито
Говорять, що саме з того часу ягоди калини стали схожими на крапельки крові, а насіння ягідок – на серце. От яка Легенда пов’язана з калиною, от чому ці ягоди так поважають Вукраине.
…Я любуюся калиною, що простягає мені свої кисті, начебто передає вітання з давньої давнини
(2 votes, average: 3.00 out of 5)