Опис зовнішності людини. Хлопчик
Не знаю, чому цей хлопчик залучив до себе мій погляд. По-дитячому всміхнена особа, а в ясних очах безмірна цікавість, що готова вирватися десятками несподіваних питань. Відстовбурчені вуха й трошки розкрите рот. Хлопчик як хлопчик. Тільки в ту хвилину, коли радісна посмішка на його блідій особі зникала, в очах з’являлося строге, навіть суворе вираження, як би це не було дивно для дитини семи або восьми років. Хлопчик тримав за руку високу гарну жінку, що дивилася на всі добрими стомленими очами. Так дивиться людина, що після важких страждань
А на світанку будинку вихлюпували шумливий люд, ожили, загомоніли вулиці. Жінка із хлопчиком стояли на краю тротуару, під каштаном, на якому вже розпустилося буйне листя. Позад них чорнів обгорілий кістяк будинку. Метушливі хлоп’ята, начебто горобці, зграйками зривалися з місця й з вереском перелітали на протилежну сторону вулиці. На тротуарах їм уже було тісно. А
– Мама,- заговорив хлопчик,- тепер тільки під час салютів будуть стріляти? – Так, синок,- думаючи про щось, відповіла жінка – И бомби вже не будуть падати на нас, як тоді?.. – Ні, не буде бомб,- суворо сказала жінка, і голос у неї затремтів – А!- із щасливим сміхом викликнув раптом хлопчик і, ухопившись обома руками за пальці маминої руки, початків стрибати на одній нозі. І маленька милиця випала з-під мишки хлопчика й з гуркотом упав на тротуар. Хлопчик стрибав на одній нозі. Другий у нього не було.
Орієнтовний план
Опис зовнішності хлопчика Москва святкує довгоочікувану Перемогу Уже не будуть падати бомби! Війна залишила жорстокі сліди