Опис картини Тиціана “Вознесіння Богородиці” (1516-1518)
Алегорична насиченість не зменшує художньої цінності полотна. Надзвичайно прекрасний пейзаж, осяяний світлом сонця, що заходить, переносить глядача в гармонійний світ, де панує дух та матерія, інтелект та почуття. 20 березня 1518 року венеціанці, зібравшись на церемонію освячення нового олтаря в церкві Санта Марія, Глоріозадеї Фрарі, були приголомшені ідеально скомпонованою в інтер’єр храму картиною. Вознесіння Богородиці – це гігантська (6,9×3,6 м) олтарна композиція, що знаменувала собою справжній переворот у мистецтві Венеції. Лодовіке
Художник знав, що його витвір будуть дивитись знизу, з деякої відстані, тому, дякуючи сміливим перспективним скороченням, наблизив глядача до апостолів. Руки Марії підняті вгору, сповнені спокійного очікування та готовності до зустрічі з Богом. Створюється враження, що сцена рухається, Тиціан досяг такого динамічного ефекту, побудувавши композицію на діагоналях, в центрі пересікання яких знаходиться фігура Марії. Апостоли зображені без
Син нотаріуса із провінційного П’єте ді Кадоре мабуть, ніколи б не досяг слави, грошей та посад, якщо б він не був просто талановитим художником. Легкість з якою Тиціан отримував першість серед живописної еліти Венеції та вмів пристосовуватись до обставин та до настрою сильних світу цього, говорять про неабиякий розум та цілеспрямованість. художників: “Живопис був повністю позбавлений цехових обмежень, шлях його розвитку був абсолютно вільним, а конкуренція – безмежною, до того ж замовники навіть допомагали такому стану справ”. В подібній ситуації потрібно було вміти не тільки завойовувати визнання, але й постійно доводити перед впливовими клієнтами власне реноме найкращого художника. Можливо, тому м’який та вразливий Лоренцо Лотто (6.1480-1557) – гарний художник, картинами якого захоплювалась венеціанська молодь, оскільки “вони відтворювали стан душі”. Цей тонкий майстер через конкурентів був вимушений покинути Венецію. Амбіційний Тиціан також не вважав Лотто серйозним суперником в боротьбі за панівне положення у венеціанському живописі.
Більш серйозними конкурентами він вважав Паріса Бордоне (1500-1571) та Себастіано дель Пьомбо (1485-1547). Але доля була милостивою до Тиціана! Обидва художники поїхали із Венеції в Рим, до того ж дель Пьомбо, погодившись працювати для Папи, став досить багатою людиною, що, за словами Дольче, викликало роздратування Тиціана, котрий вважав його “дезертиром”.
У конкурсі, влаштованому релігійним братством Конфратерніта ді П’єтро Мартіре в 1528 році, Тиціан здобув важливу перемогу, отримавши замовлення на розпис олтаря венеціанської домініканської церкви Санті Джованні Паоло. Коли в 1530 році картина була відкрита, вона, за висловом Базарі, “викликала надзвичайне захоплення”, була визнана однією із величних шедеврів Тиціана. Мова йде про працю “Смерть святого Перта Великомученика”, за яку в XVІІ ст. один нідерландський купець запропонував 18000 дукатів (чотирирічний заробіток дожа!), але венеціанці вважали неможливим продати шедевр навіть за такі великі гроші. На превеликий жаль, у полум’ї грандіозної пожежі 1867 року залишена у Венеції картина згоріла.
В 1532 року в місті Дожів з’являється Тінторетто (1518-1594). Він відкриває майстерню, на дверях якої вішає табличку з амбіційним девізом. “Малюнок Мікеланджело, колорит Тиціана”. Тінторетто – один із найпопулярніших художників Венеції, а його конкурентом скоро стане молодий Веронезе (1528-1588). Тиціан з висоти свого положення поблажливо “вважає їх дуже талановитими”, але оскільки Тінторетто переманює до себе його клієнтів, то із обох молодих дарувань – Тінторетто та Веронезе – Тиціан “першого не зносить, а другого – звеличує”. За словами Базарі, у Тиціана “працювали багато художників, але учнями його можуть назвати себе одиниці, він не любив вчити та щонебудь підмазувати”.
З біографом погоджується один із колег художника Паріс Бордоне: “Тиціан не любив ділитися своїми знаннями, і в цьому небажанні навчати інших він залишався невблаганним, навіть якщо учні вмовляли його на колінах… був молодий Єдиним великим художником, котрий гідно пройшов величну школу Тиціана і зумів винести для себе як він сам зізнавався, “багато корисного Ель Греко.
Тиціан вважається майстром, творчість якого мала величезний вплив на європейський живопис Кранах Веласкес, Рубенс, Караваджо, Ван Дейк, Рембрандтдля цих художників мистецтво Тиціана стало своєрідним підручником живопису.
До шанувальників таланту великого колориста можна віднести Пуссена, Ватто, Гойю, Делакруа а також імпресіоністів – Мане та Сезана.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)