Олександр Довженко про причини і перебіг Другої світової війни (“Щоденник”)
Олександр Довженко – письменник-боєць, патріот. І коли “землю його обплели траншеї, він її біль в своїм серці ніс” (Л. Забашта) і вирішив, що “…буде там, де воює народ проти жахливого смертельного ворога”. Будучи воїном, він бачив усі страхіття Другої світової війни, через те й твори його такі схвильовані, сповнені болю й тривоги за долю людства.
Тому і почав Довженко вести свій “Щоденник” у 1941 році, а в березні 1942 р. записи стають регулярними. Геніальна людина страждала душевно, тому його “Щоденник” є справжнім документом,
“Що ж буде з народом нашим?
Виживе він у цій страшній війні, чи загине від німців од хвороб, од вошей, од голоду, знущань і катувань, і прийдуть свої, і гинутиме він від розстрілів і засилань за участь у співробітництві. Чи пропадуть марно наші жертви? (5/Ш 1942)”
Записи були кожного дня. Довженко висловлював своє світобачення, душевний стан, переживання, думки про події, давав оцінки різним ситуаціям.
“Сьогодні Паска. Найпоетичніше свято людей, що обробляють землю, і найстаріше, безумовно, дохристиянське… Свято
Наступного дня він записує свої спогади про минуле мирне життя, про ті радісні почуття, які були в його житті з рідними людьми, односельцями, і висловлює душевну тугу за усім цим втраченим.
“Уже сталося найстрашніше, чого я так боявся. На південному фронті вже разом з німцями є полонені українці, нібито з добровольчих батальйонів. їх розстрілюють, звичайно, так що й сліду од їх не зостанеться. Проклятий Гітлер! Скільки ж народу спантеличить і загубить, скільки сліз, скільки буде розстрілів і які страшні козирі знову даються негідникам… сміттю, мотлоху людства вперед на много літ, скільки поживи для помсти і нищення народу. На українських ланах і селах в огні і полум’ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива. (5/ІУ 1942).”
“Щоденник” Довженка – це не тільки викривальний документ доби. Це геніальне пророцтво великого майстра на десятки років уперед. Це застереження і поради людини, безмірно закоханої в рідну землю.