Образи велетнів у романі “Гаргантюа і Пантагрюель”
Франсуа Рабле взяв для свого роману сюжет, добре відомий у французькій народній творчості – це комічні хроніки (літопис) “про великого і здоровезного” велетня Гаргантюа. Та й мова оповіді про життя та діяльність трьох поколінь велетнів – Грангузьє, Гаргантюа, Пантагрюеля – втримана у тоні веселої, дубуватої сатири, висміювання всіх пороків, притаманних тогочасному суспільству.
І хоча Рабле зі смаком описує всі подробиці їхнього тілесного житія, перелічує, скільки їжі, одягу їм потрібно, та головне у романі не це. Завдання письменника
В образах Грангузье і Гаргантюа Рабле втілює ідеал справедливого монарха, який захищає інтереси народу і править ним за його згодою. Ці ж риси притаманні й наймолодшому велетневі – Пантагрюелю. Від батька він успадкував ще й велику любов до знань, до здобутків загальнолюдської культури.
Для цього він відвідує
І роман у цілому, і образи королів-велетнів зокрема відтворюють риси європейського Відродження, однієї з найцікавіших сторінок світової культури.