Образи селян у повісті “Fata morgana” М. М. Коцюбинського
Михайло Коцюбинський – один з найвидатніших українських письменників дожовтневого періоду. Він написав багато чудових творів, але повість “Fata morgana” – найвищий творчий злет письменника.
У центрі твору історія людської душі з її драмами і катастрофами, людського духу, який, наче туман, піднімається з надр землі, коли вона парує, піднімається і пливе в повітрі, наче хліборобські думи, сподівання і мрії. Ось чому повість має підзаголовок “Із сільських настроїв”. Це настрій Маланки, яка сподівається на землю, настрій Андрія Волика,
За словами М. М. Коцюбинського, головним героєм його повісті є земля. І не тільки як частина природної стихії, а як владарка душі, переживань героїв. Земля, яка поманила до себе людину, хлібороба, поманила, але в руки не далася, “пройшла крізь пальці”, щезла, як марево.
Через ставлення до землі автор найкраще зумів розкрити образи знедолених селян. Найбільш хвилюючими серед них є представники старшого покоління – Маланка, Андрій Волик, Хома Гудзь. Маланка, є виразницею селянських мрій і сподівань – мати землю. Бо не може справжній
Скільки співчуття, симпатії і поваги викликає у нас ця жінка! Як вона любить землю, тонко відчуває красу і поезію хліборобської праці: “Яка ти розкішна, земле, – думала Маланка. – Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами…” Так, Маланка мріє видати заміж свою дочку Гафійку за “хазяйського сина” Прокопа Кандзюбу. У них буде своя земля! Вона бачила в своїй уяві широку зелену леваду над річкою, щасливу доньку і себе на доччиному полі. Хоч на старість мріє жінка попрацювати на своєму городі. Але Андрій Волик має настрої, протилежні Маланчиним. Віддавшиусюсвоюсилуроботінаінших. вінзненавидівземлю. Андріймрієпро гуральню, яка дасть йому постійний заробіток. До своїх односельців він ставиться зневажливо: “Та! Велике щастя – латочка землі!.. Ходить чорний, як земля… а їсть некраще за того, що нічого немає… Хазяїн!.. От фабрика, то вже щось інше…” З наростанням революційних подій Маланка, очікуючи землю, впевнена: “Але ще дочекають наші руки обробляти свої ниви”.
І ось пройшла чутка, що будуть землю ділити. Разом з тим ходять розмови про пуск гуральні. Це не радує Малакку, яка чекала іншого повороту подій – розподілу панських земель. Коли Андрій повідомляє, що гуральню пустили, мрії Маланки про землю змінюються безнадією.
Але й Андрієві робота на гуральні не принесла щастя, лише каліцтво, а потім і безробіття. Настає деяке прозріння. Він змінює своє ставлення до Марка Гущі. Андрій пристає до стихійного бунтаря Хоми Гудзя, який є втіленням селянської ненависті до всього, що звалося паном. Він “перебив би усіх” і випалив вогнем, щоб “тільки лишилась гола земля та ясне сонце”.
А тим часом знову оживають чутки про землю. Виходить царський маніфест, з яким селяни пов’язують надії на одержання землі. Народ збирається на демонстрацію. Гафійка виносить прапор з написом “Земля і воля”. Серед тих, хто зібрався, і Маланка. Вона стає в ряди тих, хто згодом відбиратиме панську землю. Трагічно закінчується повстання – кривавою розправою над селянами. Андрія страчено. А прагнення Маланки одержати землю так і не здійснилось. Повість М. Коцюбинського “Fata morgana” викликає у мене глибокі роздуми. Прочитавши її я зрозуміла чим була земля в соціальному і духовному житті селянина в експлуататорському суспільстві. Але чому ж нині, коли селяни стали, здавалось би її повноправними господарями, вона така недоглянута, погано родить?!
Заждалася наша щедра земля господаря, а народ – щастя-долі!
(2 votes, average: 3.50 out of 5)Книги »