Образи руських князів у творі
З ДАВНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Образи руських князів у творі
В центрі уваги давньоруського епосу – воїн. Це цілком зрозуміло: Держава лише формувалася, часто за рахунок військових походів, коли відвойовувалися землі пращурів, коли виникала необхідність ці землі захищати.
Основний тягар військових походів падав на плечі простого воїна, але найбільшу цінність у поході становили воїни, які могли спланувати тактику і стратегію бою, повести за собою інших, використати свій військовий талант заради загальної справи. Серед таких – князь
Для автора князь – справжній лицар, який вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон, ставить на перше місце почуття воїнської честі. Ігор молодий, запальний та відважний. Але він через свою молодість необачний: нехтує попередженням – сонячним затемненням.
Герой не корисливий: Ігор із всієї здобичі після першої перемоги над половцями взяв для себе тільки бойові знаки ворога. Князь сповнений благородства. Наприклад, під час вирішальної битви він в розпалі бою “заворачает” полки на допомогу брату Всеволоду.
Автор
Однак автор і засуджує егоїстичну політику Ігоря, яка вела до міжусобиць, що підривали міць Батьківщини, її благополуччя: “Се моє, а то моє же”. Саме подібна позиція лежить в основі поведінки і характеру Ігоря: вона привела його до поразки і полону, наповнила “Кіев тугою, а Чернигов напастьми” і “тоска розлияся по Руской земли”. Гірка поразка Ігоря – це розплата за його егоїзм і самовпевненість.
Заслуга автора в тому, що він зобразив князя Ігоря не як ідеал, а як звичайну людину – з її мужністю, безстрашністю і з її вадами. Саме цим приваблює персонаж і автора, і читачів.
Такий самий підхід застосовує автор, зображуючи князя Всеволода.
Автор явно симпатизує герою, бачить в ньому сміливого воїна, здатного захистити рідну землю. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, автор в той же час засуджує героя за безросудливість, необачність, егоїзм.
Дуже важливим образом твору є Князь Святослав.
Святослав у “Слові…” змальовується як глава всієї Руської держави, мудрий державний діяч і організатор захисту Вітчизни, талановитий воєначальник, який в XII столітті зумів об’єднати Русь і розгромити половецьке військо.
Автор “Слова…” ідеалізує Святослава, змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як втілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея знайшла найсильніший вияв у “золотому слові” Святослава.
В “Слові…” є й образи інших князів. Автор називає імена Романа Волинського, Рюрика Ростиславовича, Всеволода Суздальського, Ярослава Осмомисла Галицького та інших. Кожен з них характеризується дуже стисло, але автору вдається підкреслити їх індивідуальні особливості. Він розповідає більше про позитивні риси князів, ніж про негативні, гіперболізує їх військові подвиги, їхню могутність і славу. Наприклад, про велику кількість воїнів і зброї князів автор повідомляє так: Всеволод Суздальський може Волгу веслами розкропити, а Дон шоломом випити, Ярослав Осмомисл, батько Ярославни, сильніший від угорського короля. У цій гіперболізації автор передає свої мрії про сильну владу на Русі, про необхідність спільного захисту Руської землі.
Отже, образи князів, з симпатією змальовані автором “Слова…”, свідчать про його прагнення звеличити не лише руську землю, а й тих, хто її захищає.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)