Образ Ярослава Мудрого в романі “Диво”
Майже тисяча років минуло відтоді, як князював у Київській Русі Ярослав. Ллє й сьогодні ми з великим зацікавленням і захопленням читаємо про давні події далекого XI століття. Бо історія, як писав видатний український письменник Павло Загребельний, – це наше коріння, і чим воно глибше, тим міцніше ми стоїмо.
Коли в Загребельного виник задум створити історичне полотно про Ярослава Мудрого, він перечитав усе, що стосувалося Софії Київської. Так з’явився роман “Диво” – дуже цікавий і незвичайний за своєю композицією твір.
У ньому
Маленький Ярослав нагадує вовченя. Перше почуття, яке він свідомо осягнув, – це ненависть до батька і любов до матері. Ненависть обплутувала княжича сіткою, і, борсаючись, він заплутувався ще більше.
Відтоді, як ображена гордість матері, княгині Рогніди, стала зрозумілою Ярославові, до нього прийшло усвідомлення
Майбутній Ярослав Мудрий росте упертим. Можливо, ця риса булла породжена хворобою, з якою Ярославові доводилося весь час боротися. Письменник зауважує: “Так відтоді й затямив собі: треба бути впертим в усякому ділі – і в зненависті, і в любові, та навіть у дріб’язку”.
Загребельний і вченість Ярослава пояснює тим, що князь у дитинстві був прикутий до ліжка, мав багато вільного часу і захопився книжками. До речі, майбутній князь пробує себе і як скульптор, але швидко переконується, що здібностей до цього в нього немає. Та все ж недаремно Ярослава прозвали Мудрим, а історики пов’язали з його ім’ям розквіт писемності, науки і культури в Київській Русі. Є дані, що князь мав на той час найбільшу в світі бібліотеку.
Ярославові нічого в житті не давалося легко. Згадаймо його складний шлях до влади, подолання комплексу неповноцінності, небажання бути в затінку, на другому плані. Непросто складалося і особисте життя Ярослава. Кволий син і дружина не тішили князя. Друзів теж не було, лігше підлабузники, користолюбці й потенційні претенденти на Новгород, які намагалися будь-якою ціною витурити Ярослава з цього міста.
Князь часом потерпає від самотності, бо в його оточенні панує нещирість і покірливість. Тільки таке чисте і неповторне створіння, як Шуйця, може зворушити і запалити князя. Недарма письменник в жестах і міміці передає внутрішній стан закоханого Ярослава: “…мов сліпий, простягнув він обидві руки, повільно, несміливо, жебруюче”.
Душа князя сповнена суперечностей, що важливіше: кохана жінка чи ідея здобути княжий престол у Києві. Під тиском ззовні (зокрема Костянтина) князь вибирає друге. Сформувавши дружину з варягів та новгородців, син наважується йти проти “потужного чоловіка”, власного батька Володимира Великого, щоб зайняти його місце, яке в Русі було найголовнішим.
Вчинок Ярослава свідчить про безоглядну сміливість, але аж ніяк не про розважливість. Можна, мабуть, сказати, що в цій ситуації герой не був мудрим.
Тільки волею обставин, що склалися на користь Ярослава, йому вдалося не тільки вціліти, а й легко перемогти. Ще й уникнути вбивства рідного батька.
У романі “Див” Павло Загребельний змалював Ярослава Мудрого багатогранно, психологічно достовірно. Він постає перед нами звичайною живою людиною з усіма її внутрішніми протиріччями. Читаючи роман, ми прилучаємося до історії, відчуваємо себе нащадками талановитих, розумних і чесних предків. Твір виховує, повчає, застерігає і квапить робити добро, залишати по собі безсмертні творіння духу.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)