Образ Христа в поемі Блоку “Дванадцять”

Образ Христа в “Дванадцятьох” зв’язаний і із захопленням Блоку історичними паралелями, точніше – з помилковими історичними поглядами, за формою своєї аналогічними тим, про які вже говорилося у зв’язку з “Скіфами”. Блок міркував приблизно так: з перемогою християнства, як більше прогресивного в порівнянні з язичеством культу, загинула Римська імперія, загинуло варварство. Християнство – нова ера, нова сторінка в історії людства, і вона пов’язана з ім’ям Христа.

Жовтнева революція теж відкрила нову сторінку,-

значить і тепер повинен бути якийсь свій Христос, що персоніфікував би новий напрямок життя. Незабаром після завершення “Дванадцяти” Блок написав статтю про “римського більшовика” Катилине (“Катилина”); у статті є такі слова: “У його час подув той вітер, що розрісся в буру, що винищила язичеський старий мир. Його підхопив вітер, що подув перед народженням Ісуса Христа, вісника миру”. (Згадаємо, що із шумом вітру ввійшов у свідомість Блоку Жовтень). Ісус Христос у поемі Блоку нічого загального не має із Христом церкви й богословів: він – символ святості революції, а не бога. У роботах про Блок виникла

суперечка: для кого Христос – для Блоку або для червоногвардійців? Тобто – якщо Блок не була віруючої, те міська голота, що виступила на боротьбу зі старим миром, не розсталася ще з вірою в бога. Але адже для Блоку було важливо й героїв поеми зв’язати з його розумінням Христа. І суть справи не тільки в тім, що й Блок і червоногвардійці ненавидять попів (“Напилися вони, попи, нашої крові, як клопи”,- говорять вони в чернетці поеми), але й у тім, що герої відкидають і Христа. Блок свідомо підкреслює безвір’я своїх героїв. У цьому може переконати, зокрема, зіставлення різних варіантів поеми. Так, у чорнових начерках було:

– Эх, хуртовина яка, спасі! – Де ти спаса бачив, Вася? Питання могло бути витлумачене подвійно – і як глузування над Васею, і як зацікавленість – де ж він, цей спас? В остаточному варіанті – уже чисте глузування, більш того – докір Петьке: – Ох, пурга яка, спасі! – Петька! Агов, не забріхуйся Від чого тебе упас Золотий іконостас?

Рядок “И йдуть без імені святого” у чорновому варіанті звучав інакше: “И йдуть без імені й слова”. Як бачимо, і тут поет вирішив підкреслити безвір’я червоногвардійців

Цінність поеми “Дванадцять” полягає в тім, що в ній дане сатиричне викриття старого миру й натхненно оспіваний революційний подвиг народу. Поема спрямована в майбутнє. У ній немає ні однієї фальшивої ноти, що дало Горькому підстава високо оцінити її. Характеризуючи романтичну літературу як “віруючу в завтрашній день”, що протягає “сяйвом майбутнього”, Горький писав: “Сучасний літератор повинен бути романтиком і писати приблизно так, як написана поема Блоку “Дванадцять”, добуток, що не дозволяє розглядати себе з погляду огуди або хвали дійсності”.

Життя відразу ж сказало своє вагоме слово про поему. Ряд її рядків став революційними гаслами, на будинках Петрограда висіли плакати з віршами з “Дванадцяти”:

Ми на горі всім буржуям Світову пожежу роздуємо… Революційний тримаєте крок! Невгамовний не дрімає ворог!

Поему видають у багатьох містах країни – не тільки в Петрограді й Москві, але й у Києві, Тифлисе, Баку, Одесі, Харкові, Чите й ін.; у районах, захоплених білогвардійцями й інтервентами, вона поширювалася як прокламація. Цікавий і такий факт. В 1922 році в м. Суми виникла перша піонерська організація. Задумалися діти, як неї назвати. Один з піонерів викликнув: “От я прочитав недавно в червоноармійській газеті, що дядько привіз із фронту: Ми на горі всім буржуям Світову пожежу роздуємо!”

Після невеликий дискусії прийняли рішення: “Назвемо наш сполучник “Світову пожежу роздуємо!” І вивели ці слова крейдою на двері особняка, у якому розмістилася організація В серпні 1922 року, у річницю смерті Блоку, у газеті “Одеські звістки” була надрукована стаття Едуарда Багрицкого, у якій поема оцінювалася як яскравий революційний добуток: “У той час, коли російська інтелігенція і її письменники, що очолюють, упали в незначність, боягузливо ежась у старого запечья, А. Блок перший побачив за кров’ю, що забризкала вулиці, за низьким густим димом пожеж і вогнем пострілів ясний лик революції. Він уособив неї у вигляді Христа, що несе миру нове навчання. Це Христос-соціаліст, що йде під червоним прапором спереду 12 червоногвардійців – апостолів нового миру, через кров і бруд до невигубної віри світового звільнення”.

У таборі ворогів поема “Дванадцять” викликала вибух злості. Блоку обвинуватили в “патологічному блюзнірстві”, в “вторинному розп’ятті Христа” і т. п. Але ніщо не могло перешкодити революційному звучанню своеобразнейшего добутку поезії

Поема “Дванадцять” дуже вплинула на розвиток літератури. Її інтонації ми чуємо в поемі Маяковського “Добре”, особливо в 7-й главі, у якій описується стихійний рух селянства в революції. Однак тут помітна й полеміка із Блоком. Зображуючи селянський рух тими ж засобами, що й рух міської голоти в поемі Блоку, Маяковський як би говорив, що із Блоком його зближає правдиве відбиття фактів, у розкритті ж організуючої сили революції Блок і Маяковський розходилися: перший з них поставив на чолі борців революції – Христа, другий геніально підсумував:

Цей вихор, від думки до курка, і будівлю, і пожежі дим прибирала партія до рук, направляла, будувала вряди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ Христа в поемі Блоку “Дванадцять”

Categories: Твори на задані теми

Links