Образ Тетяни Ларіній як художнє відкриття автора
Тетяна сформувалася під впливом народного початку й сентиментальної літератури, тому в її сні знайшли відбиття ці дві сторони.
Сон Тетяни нагадує традиційний віщий святочный сон нареченої в російській казці. Це й добрий ведмідь, і одухотворена природа: струмок заважає Тетяні, суки чіпляють її за шию й виривають серги з вух, і чудовиська, і близький народному стиль викладу.
Але є в сні й вплив сентиментальної літератури. Онєгін з’являється перед героїнею романтичним героєм:
Онєгін, поглядами блискаючи,
Через стіл, гримлячи,
Усі встали, він до дверей ідуть
Крім того, тут Тетяна як би відповідає на проповідь Онєгіна, підсвідомо почуває в ньому егоїстичне начло. Також якоюсь мірою сон “віщий”, він у вигляді чудовиськ малює помісне дворянство й сварку Онєгіна з Ленским. Таким чином, сон показує двоїстий початок, закладений у Тетяні вихованням: з одного боку, цей вплив сентиментальної західноєвропейської літератури, з інший, – народні початки, виховані в ній нянькою.
Тетяна глибоко, що почуває натура. Згадаємо нічну розмову з нянькою. Її почуття, їхню глибину ми бачимо у хвилюванні Тетяни, що проявляється в переривчастому
А тепер звернемося до портрета Тетяни, зображеному в 8 главі. Тут Пушкін зіставляє Тетяну із блискучою Ніною Вронской, “цей Клеопатрою Неви”. Незважаючи на більше яскраву красу, Пушкіна віддає перевагу Тетяні, відстоюючи тим самим як ідеал жіночої краси природність, простоту, натхненність зовнішнього вигляду думкою й почуттям.
ЧиЗмінилася Тетяна, ставши світською красунею? Ні, Тетяна внутрішньо залишилася такою ж, вона лише навчилася “панувати собою”. Разом з тим Тетяна-Княгиня вже не боязка дівчинка-мрійниця, вона не тільки жінка із чуйним і люблячим серцем, але й людина з тонким і глибоким розумом.
Тетяна продовжує й у суспільстві бути відчуженої від усіх, як і в селі. Ще в листі до Онєгіна вона писала:
Уяви: я тут одна,
Ніхто мене не розуміє,
Розум мій знемагає,
И мовчачи гинути я повинна.
Пізніше, коли вона приїхала в Москву, світло вразив її своєю відсталістю, беззмістовністю. І, нарешті, у Петербурзі Тетяні ще важче.
И нарешті, останнє пояснення Тетяни з Онєгіним. Хоча в словах Тетяни звучить почуття ображеної гордості й біль від несправджених мріянь, але в них немає недоброзичливості, немає повчальності, немає торжества. Наступні за цими словами вірші дихають особливою щирістю. Тетяна говорить сумно про свою велику любов, про трагічну свою долю, про те, що “щастя було так можливо” Вона хоче пояснити свої почуття, своє рішення й зрозуміти Онєгіна. Пушкіна захоплюється героїнею в останній сцені. Його ідеал – жінка вірна, навіть якщо вона не любить свого чоловіка. От ідеал жінки, по Пушкіну: “Але я іншому віддана, я буду століття йому вірна”. Скільки болі й розчарування в цих рядках, але й скільки високого почуття!
Цікава думка на образ Тетяни висловив Кюхельбекер. Він говорив, що Тетяна – це сам Пушкін. Як це зрозуміти? Справа в тому, що всі свої таємні думки й почуття Пушкін вклав в образ Тетяни. Її відношення до помісного дворянства й світського суспільства повністю погодиться з думкою самого Пушкіна. Її вміння любити також було розвинено й у поеті. Його любов до природи, до російської старовини, його народності повністю відповідають цим же рисам у Тетяні.
Погляди поета й героїні багато в чому близькі, але судження поета все-таки завжди ширше, многограннее. Так, найбільш викривальні й глибокі строфи про світло належать все-таки авторові, а не Тетяні, набагато глибше розуміє поет і трагедію людей онегинского типу, причини їхньої бездіяльності, відсутність у них мети вжизни.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)