Образ Пьера Безухова (по романі Л. Толстого “Війна й мир”)
Образ Пьера Безухова, як і всіх позитивних героїв Толстого, дається в розвитку. Товстої показує, як протягом 15 років під впливом умов російського суспільно-політичного життя й дворянського побуту формується світогляд майбутнього декабриста, складається його характер. Незмінної залишається тільки доброта Пьера, його щирість, почуття правди, стремление перешикувати на розумних початках життя російського народу. У цьому прагненні він поступово переходить від безладної витрати сил до конкретної діяльності в ім’я певних цілей. Внутрішні
Уперше ми зустрічаємося з Пьером в 1805 році. Він повернувся через границю й проникнуть ідеями французсякий революції. Але світогляд його сформувалося в умовах російського життя, і йому довелося пройти тяжелий шлях помилок, оман, шукань Завдяки своїй молодості, довірливості, непрактичності, саме під впливом навколишнього середовища Пьер робить ряд тягостних життєвих помилок. Петро Кирилович Безухов – незаконнонароджений син багатого й знатного єкатерининського вельможі, признанний законним спадкоємцем лише після смерті батька. До 20 років він виховувався
З’явившись у світлі, обертав на себе увага безглуздістю поводження й одночасно природністю, що відрізняла його від окружающих. Як і його друг Андрій Болконский, уважає Наполеона великим діячем свого часу. Пьер – захоплива натура, людина з м’яким і слабким характером, добрий, довірливий, але в той же час підданий бурхливим вибухам гніву (епізоди сварки з елен після дуелі, пояснення з Анатолем Курагиним після спроби відвезти Наташу Ростову).
Страсті, доторие володіють Пьером, часто приводять до більших не приятностям. Він бере участь у гульбах у компанії Долохова й Курагина, після чого його висилають із Петербурга. Після смерті батька стає богатим, успадковує титул і в результаті інтриг князя Василя Курагина жнится на його дочці елен, світській красуні, нерозумній і розпусній жінці.
Цей шлюб робить героя глибоко нещасним, приводить до дуелі з Долоховим, до розриву із дружиною. Залишивши їй більшу частину стану, їде, тому що не бачить ніякої мети вжизни. Зближаєся з масонами, ища собі поле діяльності. Займається благоустроєм своїх кріпаків, але наївного Пьера обманюють керуючі. Щирі його наміри виявилися порожньою витівкою.
Замість активної діяльності масонство пропонує членам ложі займатися самозвершенствованием. Життя Пьера зайшла в глухий кут. І він поринає в стан томливої туги, що доходить до розпачу. Загальний патріотизм 1812 року захопив Пьера, він сформировал полк, взявши повністю на свої засоби його зтримання, а сам залишився в Москві для того, щоб убити Наполеона.
Під час окупації Москви повною мірою виявилася діяльна, самовіддана доброта Пьера. Він зближається із простими російськими людьми: крестьянамі, Каратаевим. Він учиться поважати й любити їх. На Бородинском поле спостерігає за битвою. Тут же происходит і остання зустріч із Болконским, що говорить Пьеру, що теперішнє розуміння життя там, де “вони”, звичайні росіяни солдати Саме на Бородінському полі Пьер уперше випробовує почуття єдності з оточующими, допомагаючи їм під час бою.
У спустілій і палаючій Москві намагається допомагати людям: захищає жінку, рятує з вогню дитини. Попадає в полон як палій і переживає там жахливі мінути очікування смерті, спостерігаючи за стратою полонених. У результаті спілкування із Платоном Каратаевим розуміє, спочатку інтуїтивно, а потім і розумом, народне мировідчуття: любов до життя, усвідомлення себе частиною цілого мира Він навчився “бачити вічне й нескінченне у всім. І ц вічне й нескінченне був Бог”. Після закінчення війни, смерті елен Пьер жениться на Наташе Ростовой.
В епілозі він зображений щасливим батьком сімейства, улюбленим і люблячим чоловіком, людиною, що знайшла своє місце й призначення в житті. Образи Андрія Болконского й Пьера Безухова типични для своєї епохи, хоча таких, як вони, у загальній масі дворянства була незначна кількість Для Болконского й Безухова характерні незадоволеність суспільно-політичним ладом, життям свого класса, прагнення до корисної діяльності в ім’я інтересів батьківщини, народу, самовідданий патріотизм. Цими образами Толстої розкриває сутність руху декабристов.