Образ Пенелопи в поемі Гомера “Одіссея”
Кожна культура створює свій неповторний жіночий ідеал. Переважно – це уявлення чоловіків проте, якою має бути жінка. Створення ідеалу, таким чином, – це своєрідний спосіб виховання. Гомерівська Греція створила два значних і зовсім протилежних ідеали – образ Єлени, уособлення самодостатньої краси, яка несе з собою сварки між чоловіками і є причиною війн, та образ Пенелопи – уособлення покірності, вірності, відданості, терплячості. Саме Пенелопа, на наш погляд, є тим виховним ідеалом, наслідуючи який, жінка мусить набути рис, які зроблять
Цікаво, що, за міфологією, ці два персонажі мають досить близькі родинні стосунки. Так, Єлена є донькою самого Зевса і Леди, формально прийомна донька спартанського царя Тиндарея. Батько Пенелопи – співправитель Тиндарея, його брат Ікарій, мати – німфа Перибея. Колишнє ім’я Пенелопи – Арнея, або Арнакія. За наказом свого батька вона була кинута в море, але зграя качок з рожевими смугами на пір’ї врятувала її. Вражені цим, Ікарій та Перибея розчулились і скасували наказ, давши доньці нове ім’я, – Пенелопа, що означає “качка”.
В історії заміжжя у них є також багато спільного. Так, Одіссей, майбутній чоловік Пенелопи, бере участь у вирішенні долі Єлени. Коли на сватання до Єлени прибули заможні женихи зі всієї Греції, переважно царської крові, Тиндарей опинився у скрутному становищі, тому що будьякий вибір загрожував сваркою. Саме в цей момент Одіссей, в обмін на обіцянку Тиндарея одружити його з Пенелопою, порадив запропонувати женихам захищати обранця Єлени, ким би той не був.
Віддавши Пенелопу за Одіссея, Ікарій умовляв його залишитись у Спарті, а коли той не погодився, довго йшов за колісницею молодят, вмовляючи залишитись свою доньку. Тоді Одіссей, що довго мовчав, запропонував Пенелопі самій зробити вибір – або повернутися з батьком, але без чоловіка, або відправитись до Ітаки разом із чоловіком. Замість відповіді Пенелопа лише опустила покривало. Ікарій, розуміючи правоту Одіссея, залишає молодих і після від’їзду доньки зводить на честь її скромності та відданості пам’ятник на тому місці, де відбулася ця сцена. Таким чином, Пенелопа виявляє вірність своєму чоловікові вже одразу після заміжжя.
Треба зазначити, що образ Пенелопи не був цілковито придуманим Гомером, він лише увібрав у себе те уявлення про жінку, яке було розповсюдженим у Давній Греції. Справа у тому, що давньогрецька цивілізація – чоловіча цивілізація, в якій жінці відводилася дуже скромна роль. Наприклад, афінянки майже всі дні проводили в гінекеї, так званій жіночій половині дому, займаючись переважно домашнім господарством та вихованням дітей.
На вулицю афінянка виходила тільки у супроводі рабині, приховуючи обличчя за покривалом. Афіняни були переконані, що жінка повинна поводити себе так, щоб про неї. взагалі не можна було сказати ані хорошого, ані поганого, тобто жінка як особистість не мала ніякої цінності.
Тепер стає зрозумілим, чому саме Пенелопа стає в античності своєрідним еталоном, епічним зразком жіночої поведінки. Єлени чарівні, але небезпечні. Пенелопи не стають приводом для війн – вони терпляче чекають чоловіків, які воюють за Єлен, – вони справжні берегині домашнього вогнища. Тому й Гомер не жаліє епітетів для Пенелопи. Вона у нього розсудлива, розумна, мудра, має чудові думки, благородне серце, вона цнотлива, бездоганна, сильна, хитра.
Волею обставин Пенелопа перебуває у скрутному становищі: 20річна відсутність чоловіка на острові вимагає від цієї жінки самостійних рішень задля збереження царського майна та влади. До неї залицяється багато женихів, що претендують зайняти вільне місце володаря. Два десятиліття самотності і очікувань призвели до того, що Пенелопа, втративши надію, замкнулася в собі, впала в забуття. її вже не цікавить власна зовнішність, вона не здатна причаровувати інших чоловіків, свято зберігаючи вірність напівзабутому Одіссеєві.
Складність становища матері розуміє Телемах, якого не влаштовує невизначеність. Сама Афіна радить Телемаху схилити Пенелопу до шлюбу. А батько й брати просто примушують її одружитися з Евримахом. Вона згадує й слова Одіссея, який, передтимякпіти на війну, наказував їй у крайньому випадку знайти собі достойного чоловіка, коли син стане дорослим. Але Пенелопа невблаганна – вона придумала хитромудру історію з килимом, який вона має виткати перед тим, як стати до шлюбу. Килим систематично розпускається нею вночі, – це свідчить про те, що ця жінка зробила свій вибір. Вона залишається до кінця вірною своєму чоловікові. Саме в цьому самозреченні виявляється її героїзм і незламна сила волі. Гомер мимоволі захоплюється своєю героїнею, тому і робить фінал щасливим для неї. Вірна дружина дочекалася свого чоловіка, зберігши дім і сім’ю.
Дійсно, маючи таких дружин, одіссеї могли надовго залишати родину, тому що їх очікували вірні пенелопи.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)