“Образ Олі Мещерської у новелі Івана Буніна “Легке дихання”
Мене надзвичайно вразила ця особлива, дивовижна героїня новели Буніна “Легке дихання”. Головна сутність чарівності Оленьки Мещерської була схована не в її зовнішності. Всім, певно, доводилось бачити дуже красиві обличчя, порожні оболонки без змісту, дивитись на які набридає вже за кілька хвилин. Оля, перш за все, була веселою, щасливою, “живою” людиною. Дівчина випромінювала енергію та сонячну радість життя. Проте: “Чем прекраснее роза, тем быстрее она отцветает”. Оля сприймається як втілення юної жіночності, жаги кохання, мрійливості.
Я не хочу виправдовувати чи засуджувати Олю за зв’язок з офіцером. Це не моя справа. Єдине, що я можу зрозуміти, – це вчинок Олі, коли вона відкриває офіцеру правду. Так, це жорстоко, проте мені здається, що мотивування дівчини зрозуміле: маючи таку особливу натуру, вона запаморочила голову цьому чоловікові ненавмисне. Можливо, у цих стосунках Оля намагалась віднайти свою ідеалізовану мрію, проте це їй так і не вдалось.
Звісно, Оля відчувала огиду до батькового друга Мілютина, який повівся з нею, м’яко
Хоча доля дівчини склалась трагічно, все одно її пам’ятатимуть люди, вона принесла у цей світ щось нове і залишила йому своє “легке дихання”.