Образ Івана Мазепи (За однойменною поемою В. Сосюри)

Багато творів української літератури потребують сьо­годні сучасного прочитання. І багато хто з відомих фі­гур української історії також потребує більш сучасного розуміння. Одна з них – гетьман Іван Мазепа.

Володимир Сосюра створив образ Івана Мазепи на своє власне розуміння, хоча й користуючись історичними документами. Власне, це образ погнобленої України, у якій зму­шений діяти відомий гетьман.

Німій, одуреній, забитій,

Невже не встать тобі від ран? –

Так у вступі до поеми Сосюра звертається до України. Це – питання

життя і смерті, і саме на це питання, я вважаю, намагається відповісти Іван Мазепа.

Початок кар’єри гетьмана був досить типовий: “Мазепа – писар курінний, юнак лукавий і хоробрий”. Володимир Сосюра досить відвертий, він не приховує свого авторського наміру:

Я серцем хочу показать

Страшну трагедію Мазепи.

Поет іде шляхом найсміливіших з авторів, розкриваю­чи перед читачем основний зміст образу Мазепи:

Любив Вкраїну він душею

І зрадником не був для неї.

Звичайно, Сосюрі було не обминути авторитета Пушкіна. Проте український поет обстоює власну точку зору, уда­ючись до полеміки з автором

“Полтави”, яка червоною ниткою проходить крізь усю поему:

Пушкін, я тебе люблю,

Та істину люблю ще дужче!

Володимир Сосюра з полум’яною пристрастю любив Україну. Тому образ Мазепи – провідника ідеї незалеж­ної української держави – нагадує про трагедію всього українського народу. Цей народ за часів царя Петра І було пущено на гарматне м’ясо, а радше на робочі потреби імперії. Запорозькі козаки – степові лицарі, а не чорноро­би – були вкинуті Петром у болота півночі:

Вони в болоті там втопають,

Ллючи в Неву і піт, і кров,

На кістках їх виростають

Гранітні велетні будов…

Багато що поет може простити Петру І, але не це. Ось і Мазепа не простив.

Допомога шведського короля Карла XII здавалася досить зручною. Завдяки цій допомозі гетьман хотів здобути жадану золю для України й українців. Проте як Мазепа збирався після можливої перемоги одурити цього не найдурніпіого з європейських політиків?

Доля виявилася недоброю для Мазепи: народ, той самий народ, який гетьман збирався вирвати з кайданів, не зрозумів його й не пішов за ним:

Хіба ж я міг таке подумать,

Що проти мене мій народ? –

У відчаї запитує Мазепа.

Є в гетьмана й можливість, досить примарна, повернутися в Україну. Але ж:

Мене б простила Україна, –

Петро проклятий не простить.

Тепер Іван Мазепа є чужинцем усюди: довіритися не можна нікому. Замордований власною відчуженістю й розчаруванням, гетьман заподіяв собі смерть:

Зітхнув Мазепа уостаннє,

І з губ злетіло, як дихання:

“Прощай, Україно, прощай!

У зображенні Володимира Сосюри Мазепа постає ро­мантичним героєм. Світ не зрозумів мудрості гетьмана, і він змушений умерти, але вмерти зі словами любові до Батьківщини. Поет послідовно виправдовує свого героя, бо ж той не був “інтриганом”, “єзуїтом” або “бандитом”. Так про Мазепу писали “із кон’юнктурних міркувань”, і ще одна дуже важлива річ:

Ні! Не народ прокляв Мазепу,

А прокляли його попи…

Іван Мазепа випередив свій час: його загальний рівень освіти, його політичну свідомість. Гетьман був тонким і розумним політиком, озброєним європейською вченістю, державним розумом і палкою любов’ю до України-неньки. Проте за часів Петра остання риса гетьманового харак­теру була найстрашнішим злочином. Народ пам’ятає про свого гетьмана, який зробив усе для того, аби Україна не була російською колонією. Гіркою була доля Івана Ма­зепи, та ще гіршою була доля народу, який ще понад два з половиною століття залишався бранцем на власній землі. І, здається, ми самі відчуваємо гнів та сум Мазепи, коли читаємо рядки однойменної поеми Володимира Сосюри.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ Івана Мазепи (За однойменною поемою В. Сосюри)

Categories: Твори на вільні теми

Links