Образ Незнайки і його друзів в однойменній трилогії Носова
У цей ряд легко й упевнено встає придуманий Н. Носовим Незнайка з більшим числом своїх друзів: “Пригоди Незнайки і його друзів” (1954); “Незнайка в Сонячному місті” (1958); “Незнайка на Місяці” (1965). Шістнадцять друзей-коротишек скоряють читачів насамперед саме тим, що живуть “по правді”, як теперішні діти
Вони не можуть, не хочуть бути, діяти самостійно й дружно поєднуються, що дуже властиво дітям. Пристрій Квіткових, Зелених, Сонячного міст, де живуть коротишки, – це справедливий пристрій міст дітей: тут панує справедливість.
Теплі почуття письменника очевидні навіть в інтонації розмови Незнайки з іншими коротишками. Добрі наміри свого героя Н. Н. Носов не приховує. Працює, мабуть, закон непрямого, а не прямолінійного розкриття характеру героя. Незнайка естествен у чуйності, готовий допомогти товаришам
” – Скажіть, будь ласка, хто це придумав на повітряній кулі літати?
– Це я, – відповів Незнайка, щосили працюючи щелепами й намагаючись скоріше прожувати шматок пирога
– Так що ви говорите! Невже ви? – почулися з усіх боків вигуки
– Слово честі, я! От не зійти з місця! – заприсяг Незнайка й ледве не поперхнувся пирогом
– От цікаво! Розповідайте, будь ласка, про цьому, – попросила Кубушка
– Ну що отут розповідати… – розвів Незнайка руками. – Мене давно просили наші малята що-небудь придумати: “Придумай що-небудь, братик, так придумай”. Я. говорю: “Мені, братики, уже набридло придумувати. Самі придумайте”. Вони говорять: “Де вуж нам! Ми адже дурненькі, а ти розумний. Що тобі коштує? Придумай!” – “Ну, добре, – говорю. – Що з вами робити! Придумаю”. І став думати… Думав я три дні й три ночі, і що б ви думали? Таки! “От, – говорю, – братики: буде вам куля!” І зробив кулю. Про мене навіть поет Квіточка… є в нас такий поет… вірші склав: “Наш Незнайка кулю придумав…” Чи ні: “Придумав кулю Незнайка наш…” Чи ні: “Наша куля придумала Незнайка…” Ні, забув! Про мене, знаєте, багато віршів складають, не упомнишь їх всі”.
Далі події розгортаються в дусі Мюнхгаузена:
“Раптом – бум! Не летимо вище. Дивимося – на хмару наскочили. Що робити? Взяли сокира, прорубали в хмарі дірку. Знову нагору полетіли…” Прекрасно. Кому ж не сподобається ця буйна фантазія, пронизана абсолютною впевненістю: всі так було! Або – всі так могло бути! Незнайка тим і гарний, тим і переконливий, що передає властивості реальних людських малят. А ті бачать у ньому своєї рідної, близької людини
Дуже цікаво проаналізувати гру імен, виразність мовлення різних малят, їхньої реакції на різні витівки. Все життя коротишек підносить забавний урок моральності. Боротьба за волю від гніта злих коротишек-эксплуататоров теж захоплює як ідеєю, гуманістичним змістом, так і прикладом наших маленьких героїв. Усе маляти й, звичайно, Незнайка набираються досвіду, розуму, виростають внутрішньо. Усім зрозуміла найтяжча хвороба Незнайки – туга за батьківщиною: возвратясь у Квіткове місто, воно цілує рідну землю. Уроки Незнайки і його друзів, зрозуміло, убирають у себе й дитята-читачі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)