Образ Мавки у драмі-феєрії “Лісова пісня”
Виняткове місце у творчості Лесі Українки, як і в усій українській літературі початку XX століття, посідає “Лісова пісня”. 25 липня 1911 року в Кутаїсі була дописана остання сторінка цієї драми, твору, який по праву вважається одним з найвищих мистецьких досягнень поетеси.
Центральним образом “Лісової пісні” є образ Мавки. Народжена багатою фантазією українського народу, виношена в думках і серці протягом багатьох років геніальною українською поетесою, лісова красуня Мавка здобула безсмертя. Адже вона втілює ідеали гармонійної
На відміну від більшості людей, Мавка перебуває в повній гармонії з природою, для неї робота – не повинність невільника, раба, наймита перед своїм хазяїном, не лише засіб існування, а потреба душі, розумне, осмислене діяння, нероздільне з красою.
Тому, коли Мавка “глядить корів, то більш дають набілу”, нивка, яку вона обробляла, родить гарно, як ніколи до того, ліс, дарами якого бережно, розумно вона користується, відкриває перед нею свої скарби, Прекрасними і дивними здаються їй люди, порівняно з лісовими істотами:
Дитя незайманої, первісної природи, втілення неземної краси і чистоти, Мавка, однак, не протиставлена всьому “людському”. Вічний круговорот і оновлення природи символізують вічність людських змагань за осягнення того, що несе у своєму серці Мавка, і вселяють надію у перемогу прийдешньої весни.
Мавка – це ідеал людини, ідеал чистоти, незайманості, первісної краси, духовної рівноваги. Мавка, на мою думку, – символ вірного кохання, поезії, символ прекрасної мрії. Ця дівчина ідеально чиста, щедра, незрадлива. Здається, всю силу почуття, весь свій поетичний дар віддала Леся Українка лісовій міфологічній істоті – Мавці. І сталося чудо – Мавка ожила, одухотворилась.
Вона стає ніби уособленням людяності і волелюбності. Сила Мавки в невмирущому її коханні, вся глибинна суть образу Мавки в її ж словах: …Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)