Образ лісовика у фольклорі
У європейських і азіатських народів існує повір’я про різних міфічних істот, що водяться в лісах, – “лісовиків”, як вони називаються в слов’янській міфології. Відомо, що під “лісовиком” мається на увазі якась міфічна істота, що живе в лісі, що має вид людини, але волохате (тобто покрите вовною), набагато більше росле й сильне, з потужними руками, із блискаючими очами… Більшу частину часу лісовики проводять на деревах; гойдатися й “дуріє” для них – саме улюблене заняття. При наближенні людини вони регочуть, б’ють
У чуваського лісовика дві головних назви. Одне – “арсури”, що значить “напівлюдина”, інше – “упате”, що означає “мавпа”.
На питання про природу лісовиків ми маємо три відповіді. Перший, широко прийнятий сучасною наукою, говорить:
У давньоєврейському оригіналі росіянином “лісовиком” відповідає слово “сеирим” (буквально “кошлаті”), – “мається на увазі рід демона або надприродної істоти”, що, відповідно до давньоєврейського фольклору, живе в пустельних місцях. Як же російські перекладачі посмітили назвати біблійних “кошлатих”, що живуть у пустелі, росіянином словом “лісовики”?
У старослов’янському тексті “Старого завіту” давньоєврейським “кошлатим” і росіянином “лісовиком” відповідає слово “біси”, а в латинському тексті Біблії й у текстах цілого ряду західноєвропейських мов для передачі того ж поняття використовується слово “сатири”. Сатири, вони ж “лесняки кошлаті” – подібні до людей, але “не суть человеки”.
Отже, у російських перекладачів Біблії були настільки ж вагомі підстави помістити лісовиків у пустелю, як у латинських помістити там сатирів. Лісовики, біси, сатири, фавни, диви, насноси, кошлаті демони гірських перевалів – все це, у загальному-те, одна компанія. З одного боку, це начебто б злі парфуми й надприродні істоти, а з іншої, вони ж – “особливий рід людини, якого ставили в середині між людським і звіриним родом”, істоти, яких Бог створив у поспіху й не довіли так кондиції людини
У Вологді ходить легенда: селянський син запитав батька: “Тятьк! Што це таке – диявол, блазень, чорт, лісовик, домовик, окаянний? Яке розходження між ними?” – “Розходження майже меж ними немає ніякого, а тільки назви разни”, відповів батько й повідав синові легенду, що я привожу тут у її вологодському варіанті: Був на землі тільки Бог і диявол. Бог створив людину, і диявол спробував створити, але створив не людину, а риса, і як він не намагався, не трудився, все-таки не міг створити людину, усе в нього виходили чорти. Бог побачив, що диявол уже створив декількох чортів, розсердився на нього й велів Архангелові Гаврилу скинути сатану й всі нечисту силу з неба. Гаврило скинув. Хто впав у ліс – став лісовик, хто у воду – водяник, хто додому – домовик. “От чому їх кличуть по-різному. А вони всі біси однакові”.
З фольклорних джерел треба, що лісовики ходять, бродять, бігають і скакають по землі на двох ногах. Далечінь приводить російське свідчення: “Лісовик живе гостроголовий, волохатий”, “З гостроголовим (чортом) не жартуй: перетягне”. “Остроголовость” демонів залишають без пояснення й навіть без питання. А рахунок кошлатості говориться: щоб жити в нашім кліматі, усякому приматові потрібна або шуба, або власна кошлатість. Звіриний волосяний покрив на тілі – одне з основних відмінностей лісовика й всієї його рідні від людини. Це властивість нечистої сили закріплене за нею в прізвисько “волосатик” у застосуванні до чорта, лісовикові й водяникові, у назві “волосатка”, “косматка”, “лохматка” у застосуванні до червтовкам, лешачихам, русалкам. Абхазький “лісова людина” – абинуави (він же абнаое) – “високого зросту, весь покритий вовною. На особі його вовна утворить подоба бороди. І навіть вуха заросли його, тільки долоні рук голі”. У коми-зирянском фольклорі лісовика звичайно називають “мохнатоухим”, а людини “голоухим”. Але не все тіло демона покрите волоссями, подекуди “зауважуються голі місця”, а, виходить, і колір шкіри в цих місцях. Про російських лісовиків повідомляється, що “на людей вони схожі, тільки почернее будуть”. Подекуди на Півночі лісовика кличуть просто “лісом”. “На вид ліс схожий на людину, тільки кров у нього темна, а не світла, як у людей, тому його й кличуть синеобразним”.
“У лісі нічної порию й дикий звір, і люта людина, і лісовик бродить…”. Фольклор наполегливо радить мисливцям не ставити хатинок і не лягати спати на тропі, по якій ходить лісовик. Сліди чорта-лісовика не поплутати, ні з якими іншими, у тому числі й ведмежими. У російській казці мужик не хотів піти в ліс нарубати дров, говорячи дружині: „у мене взути-те печиво”. Дружина порадила: „да ужо взуй решота!” Мужик взув решета, взяв сокиру й пішов у ліс. У тім місці проїжджав на трійці піп, побачив сліди й зачудувався: „кто це пришоу? Чорт не рис, лісовик не лісовик, ведмідь не ведмідь!”
На російській Півночі відзначене вираження „леший ступав” про те, що погано зроблено: “Ну й напрацьовано в тебе, дівка, лісовик ступав”. Якщо трапиться кому занедужати, відвертаючи з лісу, то передбачається, що він, слід лісовика перейшов”.
Широкі стопи ногайской албасти згадує Р..Х. Керейтов. Гондатти описує театралізоване подання на ведмежому святі мансі, де виступають два мисливці, “які раптом побачили слід, схожий на людський, але тільки набагато більше”. Мисливці “злякалися, побігли назад, але за ними пролунав свист, тупіт, а потім раптом на дорогу прямо проти них з’явився менкв (лісовик), що загородив їм шлях”.
На Талише. Провідник К. А. Сатунина. Мірза, розповівши про свою зустріч на полюванні з биабан-гулі, додав, що він привів людей до місця зустрічі. “А там сліди – от які: дві чверті й чотири пальці! Усі бачили й усі міряли. От – дві чверті й чотири пальці (ики кариш, дерт бармак!), знову повторив оповідач, відкладаючи зазначену міру на підлогу)'”. На Памірі “поширені оповідання про сліди, залишених нібито гульбиябаиом на вологому піску, глині або на снігу, що свежевипали, “.
Як тільки біси залишають сліди на землі, для нас не повинне бути одкровенням і згадування сліду, що залишається ними в “атмосфері”. Згідно А. З. Розенфельд. “Від гульбиябана виходить різкий, нестерпний захід, що відчувається на значній відстані”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)