Образ Івана Палийчука

Твір по повісті М. Коцюбинського ” Тіні забутих предків “. Повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” – одне із самих ліричних, навіть фантастичних добутків. Автор начебто пропонує читачам виявитися в чарівному царстві природи, відчути “сум горнах смерекових лісів”, уловити подих гір, пізнати разом з героями таїнство любові, таїнство людської душі. І образ Івана Палийчука допомагає розібратися в заплутаному лабіринті людських взаємин. “Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській сім’ї Палийчуков”.

Виплеканий

дивною й таємничою природою Гуцульщини, ріс він розумним і допитливим хлопчиком. Але був не такий, як всі діти: “Дивиться вперед себе, а бачить якесь далеке й невідоме нікому або без причини кричить”. Щось незрозуміле для навколишніх ховалося в його очах, таке, що й мати відвертала від нього ока. Іноді їй здавалося, що це не її дитина, а “бісеня”. А ховалися в його, ще дитячих очах, паростки тієї могутньої любові, що, як зірка, буде висвітлювати життєвий шлях, що буде більше чим життя, більше, ніж смерть. Із самого дитинства починає пізнавати Іван навколишній світ, поринаючи в казкову глибину
міфів, у дивний всесвіт природи: “Увесь світ була як казка, повний чудес, таємничий, цікавий і страшний”. І начебто відгук на навколишні чудеса – пісня, що він грав на сопілці. Але жили в ньому інші мелодії, які ще не виходили, хоча й хвилювали кров. Іван – теперішнє дитя природи, її невід’ємна частина. Тому й не дивно, що навіть пісню, що уже давно звучала в серце, але не могла вийти назовні, підслухав він у щезника. Говорять люди: “Не було щастя, так нещастя допомогло”. Велике горе відбулося в Івана: побитий батько в боротьбі, у давній ворожнечі двох пологів – Палийчуков і Гутенюков.

Але ця битва подарувала майбутньому ” Ромео ” зустріну з першою і єдиною любов’ю – з Маричкой Гутенюк. Разом пасуть вони овець, разом співають, разом слухають шелест замисленого лісу, відчуваючи всіма струнами душі чарівність навколишнього світу. І отут показується все багатство душі Івана Палийчука – і у взаєминах з Маричкой, і у відчутті природи, і в грі на флояре: “Замислений, направляв ока кудись поза горою, начебто бачив те, чого не бачили інші, прикладав дудку до повних вуст, і дивовижна пісня, що ніхто не грав, тихо лилася…”. И в полонині, де він пас овець, вартував вогонь, ми бачимо нерозривну єдність Івана й природи. А ще там, у полонині, розцвіла його любов до Маричке, придбала інший зміст. Зрозумів Іван, що більше без своєї улюбленої він не може жити. Але не судилося йому побачити Маричку живий – забрала її ріка. Тільки не змогла забрати із собою любов Івана. Неймовірно важко переніс він смерть Марички, намагаючись якнайдалі піти від людей. Усі вважали, що “велике горе” убило Івана. Ні, сховавши почуття, через сім років він з’явився й навіть женився. Виявилося, що Іван – хазяйновита людина, що дуже любить своє господарство. Але не зложилося життя з Палагной, тому що ще живе в серце любов до Маричке. Розуміючи, що Палагна зі своїм коханцем хочуть його вбити, іде він у ліс, де зустрічає Маричку-Нявку. Веде вона його за собою, веде до смерті, але любов не дозволяє це побачити. Він навіть рятує нявку від чугайстра, загравши мелодію, що почув від щезника. І загибель Івана неминуча, тому що його любов не може вміститися в плині одного життя, вона більше, ніж життя. Образ Івана Палійчука – це образ людини, для якого любов саме головне в житті, що затверджує любов як джерело духовності

Незважаючи ні на що, Іван у душі до кінця залишився вірний своєї любові й навіть загинув з думкою про Маричке. Цей Ромео – син природи, навічно зачарований її чудесами, її фантастичними образами. У цьому персонажі органічно з’єдналися любов до жінки й любов до природи. Напевно, неможливо краще написати про таємницю любові, про таємничість миру природи, чим це зробив М. Коцюбинський у повісті “Тіні забутих предків”. Іван Палийчук, як новий Ромео, назавжди залишиться в нашій літературі як символ любові, як вічний ідеал любові, захоплюючи читачів своїм незламним духом і величчю душі. А “загадкова посмішка смерті” на вустах мертвого Івана – начебто символ його безсмертя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ Івана Палийчука