Образ гетьмана Хмельницького в літературі
Українська земля має багато славетних імен. Серед них Богдан Хмельницький – одна з найяскравіших зірок української історії. Він був одним з найосвіченіших людей свого часу, гнучким дипломатом і видатним військовим стратегом.
Авторитет він здобув і своїм розумом, і хоробрістю на полі бою. Вражені масштабами політичної, військової і дипломатичної діяльності гетьмана Хмельницького, сучасники порівнювали його з уславленим полководцем Ганібалом, італійським політичним мислителем Макіавеллі.
Постать грізна і трагічна. Уславлена і
Так, наприклад, Т. Шевченко сказав про нього: “Якби ти на світ не родивсь”, а у драмі М. Старицького “Богдан Хмельницький” гетьман – патріот, якого “гризе нудьга, що повстає з усіх усюд недоля”. У романі П. Загребельного “Я, Богдан” перед нами постає не святий, не пророк, не
У серці Богдана “вмістилася вся Україна”, як каже Загребельний. І роман Ліни Костенко “Маруся Чурай” теж малює нам Хмельницького як порядну і мудру людину, яка забороняє суддям вбивати Марусю, а разом з нею і пісню, і голос народу. У романі Н. Рибака “Переяславська Рада” гетьман Хмельницький виступає як державний діяч, що дбає про добробут своєї країни, про те, щоб українську землю не грабували турки і татари, шведи і німці, щоб польська шляхта не забрала у народу найсвятіше – його православну віру і українську мову.
Його (Богданове) властолюбство, як казав французький письменник Проспер Меріме, походило від патріотизму. Він же казав: “Небагато знаходимо таких абсолютних правителів, і жоден так уважно не дотримувався звичаїв свого краю”. Саме це і робить постать Богдана Хмельницького такою неоднозначною, такою величною.
Коли буваєш у Києві, довго стоїш перед величним пам’ятником Богданові, розумієш, що він поклав життя за незалежність України, і думаєш, як би був радий славетний гетьман, коли б нарешті побачив свою батьківщину незалежною.