Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Образ Чапаєва в однойменному романі Фурманова

Образ Чапаєва в однойменному романі Фурманова

Якщо нічого не зробити для нинішньої людини, якщо все нове (“от ти тягнеш із чужого будинку”) лише повторення колишніх рабських, злидарських звичок, то до чого все жертви, шабельні походи? Чапаєв іде коріннями й до стихійних народних правдошукачів, і до ватажків з легенд, пісень. Він, як і Разін, може сказати: “Я прийшов, щоб дати вам волю”. А не одне право на грабіж…Інакше й бути не могло – адже Жовтень мимоволі торкнувся, сколихнули всі шари (і ідеальне, і звіряче) народного буття, пожвавив самі древні мрії

Рушимо в дорогу зачарований,

Гучним слухаючи крокам Якщо ж боги заковані, Волю дамо й богам,-

Писав в 1918 році про такий же несвідомий порив до волі Велимир Хлебников (“Воля всім”). Чи міг бути дуже розтягнутим цей шлях зачарувань?

Навряд чи… Уже в 1919 році Чапаєв відчуває, як зникає простір, як звужується поприще волі, як костеніє адміністративний апарат, виникає сектантська диктатура вузького кола “присвячених”. Замість наївних “сирих” шукань героя – тверда вказівка із центра. Кінець саморуху, саморозвитку. Але кінець у якімсь змісті… не остаточний. Є один завіт, майже заповіт Чапаєва, раз у раз що

виправдувався й у нашій наступній історії, аж до наших днів. Під час однієї з бесід з Кличковим – а Чапаєв у підсумку переміг всю сушу й раціоналізм комісара-контролера! – герой сказав про безсмертя почуття волі в людині, про велич людського достоїнства, пробудженого в ньому Жовтневою революцією. Герой спробував визначити головну зміну, що внесла в його соціальну свідомість революція. Що він знайшов в 1917-1919 роки? Хоробрість з’явилася?

В одній зі сповідей Чапаєва про “розпрямлення” душі, росту самоповаги – ціла епоха змін, еволюції народної свідомості. “Я, приміром, був рядов-те, так што мені: уб’ють аль не вб’ють, не всі мені одне? Кому я, така воша, боляче потрібний виявився? Таких, як я, народять, скільки хочеш… Потім, дивлюся, відзначати мене стали – на людину схожий, виходить… І от ви помітьте, товариш Кличков, што чим я вище піднімаюся, Тим життя мені дорожче… Не буду я з вами лукавити, прямо скажу – думку про себе розвивається таке, што от, мов, не клоп ти, каналья, а людина теперішній, хочеться жити по-теперішній^-те, як треба… Не те што боягузливіше став, а розуму більше. Я вже танцювати на окопі тепер не буду: пустуєш, брат, зрячи вмирати не хочу…”

“Дешева людина на Русі” – цю рабську думку мільйони таких, як Чапаєв, відкинули назавжди після Жовтня. Герой заповість нащадкам: витрачати волю треба не на руйнування, не на розгул диких інстинктів, а на загальнолюдську мету – заощадження, розквіт життя, підвищення ціни людини. Воля – це безперервний духовний подвиг…

Роман Дм. Фурманова, як чесний і глибоко пережитий свидетельский документ, змушує ще раз задуматися про різноманіття сил, характерів, залучених на поприще російської історії, що додали їй своє неповторне фарбування. Що ми пережили тоді?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі Пушкіна А. С Достоєвський помітив, що у романі “Євгеній Онєгін” Пушкін “самим влучним, самим прозорливим образом відзначив самий глиб нашої суті”, створивши образ “російського блукача”, безпритульної, нещасливої душі. Онєгін – петербурзький герой, аристократ, столичний денді. Спосіб життя його, заняття, інтереси, захоплення – все це не виходить за рамки повсякденного світського життя. Бали, театр,...
  2. Образ Івана Мазепи в однойменному романі Лепкого Образ українського гетьмана Івана Мазепи, його політична діяльність, прагнення створити незалежну Україну ставали предметом художнього зображення неодноразово і не лише в українській літературі. Ця непересічна особистість, найкультурніший з гетьманів, поетично обдарований, з європейською освітою, приваблювала майстрів художнього слова в Європі своїм справжнім патріотизмом, бажанням волі і щастя своєму народові, національним...
  3. Він жив для незалежної України (образ Мазепи в однойменному романі Лепкого) Образ українського гетьмана Івана Мазепи, його політична діяльність, прагнення створити незалежну Україну ставали предметом художнього зображення неодноразово і не лише в українській літературі. Ця непересічна особистість, найкультурніший з гетьманів, поетично обдарований, з європейською освітою, приваблювала майстрів художнього слова в Європі своїм справжнім патріотизмом, бажанням волі та щастя своєму народові, національним...
  4. Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онєгін – це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Внаслідок цього Онєгін...
  5. Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Рівна по духу Марусі Богуславці чи Роксолані, тільки доля їй випала звичайна, буденна і складна. / О. Слоньовська / Життєвих колізій й перепетій, які випали на долю довго невідомого нам українського митця із діаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток...
  6. Маруся Чурай в однойменному романі – образ-символ чи реальна людина? Документи залишають нам нечисленні відомості про історичні події, у документах – літописах та архівах – ми знаходимо насамперед відомості про життя героїчних осіб і майже нічого – про життя звичайних людей. Гідні багатолітньої пам’яті люди залишаються в легендах та фольклорі. Так, образ Марусі Чурай – це образ з легенди, ми...
  7. Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі Пушкіна Євгеній Онєгін – головний герой роману так само, як і сам поет, взрослеет, розумніє, здобуває життєвий досвід, втрачає друзів, помиляється й страждає, тобто йому не далекі всі людські почуття й пороки. Які ж етапи його життя? Пушкін підкреслює центральне положення Онєгіна серед інших героїв добутку назвою роману. Онєгін – світський...
  8. Образ Міста в однойменному романі Валер’яна Підмогильного Частину свого життя Валер’ян Підмогильний прожив у Києві. Там він поринув у творчість і роботу, а також здобув значний авторитет серед однодумців. На той час столицею УСРР був Харків і тому письменника вабило те, що місто залишалося осторонь столичного галасу, хоча над ним все ще панувало типове міщанське середовище: “Ось...
  9. Образ “жовтого князя” в однойменному романі Барки Василь Барка (справжнє прізвище Очерет) прийшов до нашого читача наприкінці 80-х, коли в Україні з’явився друком його всесвітньо відомий роман “Жовтий князь”. У ньому з вражаючою силою змальовано нечуваний в історії людства голодомор 1933 року Муки і страждання мільйонів людей, апокаліптичні сцени злочинної боротьби тоталітарної системи проти свого ж народу...
  10. Характеристика образу Спартака в однойменному романі Джованьолі Джованьолі у двадцять один рік вступив добровольцем до армії, а потім став соратником Д. Гарібальді. Обирався депутатом парламенту. Крім літературної діяльності займався викладанням. Джованьолі створив романи на тему сучасного життя. Відомим став завдяки історичним романам “Опімах” (“Opіmіa”, 1885), “Мессаліна”. У цих романах автор демонструє відмінне знання побуту та культури Стародавнього...
  11. Характеристика образу Роксоляни в однойменному романі Осипа Назарука XVII століття – складний час для України, сповнений численними трагічними історіями окремих людей. Саме тоді тисячі дівчат і юнаків потрапляли в полон до татар, а потім турків. І лише небагатьом українським красуням доля “посміхалася”: вони ставали дружинами своїх панів. Можливо, ті дівчата знаходили щастя в коханні, в материнстві, але так...
  12. “Образ Євгенія Онєгіна в однойменному творі О. Пушкіна” Головний герой роману Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” мав дуже складний характер. Маленькою дитиною він залишився без матері. Батько його вів розгульний спосіб життя, а найняті ним гувернери майже не займалися вихованням хлопчика. Саме виховання, розгульний спосіб життя батька, наявність грошей (завдяки яким він собі міг все дозволити) у родині і...
  13. Чума як пряв світового зла у однойменному романі А. Камю Роман Альбера Камю “Чума” є вершиною творчості письменника. У ньому втілилося все, що пережив і осмислив автор у роки сурових випробувань. “Чума” – хроніка одного трагічного року в Орані, центрі французької префектури на алжирському узбережжі Середземного моря. Автор дає детальний опис виникнення і поширення епідемії чуми в місті. Але ненароком...
  14. Хто такий Євгеній Онєгін в однойменному романі Пушкіна Повторюємо: Онєгін – добрий малий, але при цьому незвичайна людина. Він не годиться в генії, не лізе у великі люди, але бездіяльність і вульгарність життя душать його; він навіть не знає, чого йому треба, чого йому хочеться; але він знає, і дуже добре знає, що йому не треба, що йому...
  15. Типовість особистості Онєгіна в однойменному романі Пушкіна Останнє відразу впало в око сучасникам поета. Онєгіних, підкреслював у рецензії на перший розділ один із критиків, “зустрічаємо дюжинами на всіх більших вулицях”. Типовість Онєгіна, відсутність у його образі героїчної піднесеності, винятковості не задовольнили романтично настроєних шанувальників “південних” поем Пушкіна, що очікували, що в такому ж дусі він буде писати...
  16. Історія Мартіна Идена в однойменному романі Джека Лондона В особі свого героя, талановитого письменника Мартіна Идена, Лондон показав трагедію художника в капіталістичній Америці. Образ Мартіна Идена – одне із кращих створень Лондона. Простий матрос, виходець із народу, Мартін Ідеї, почуваючи в собі талант і покликання, прагне стати письменником. Ціною неймовірної праці, колосальної напруги фізичних і духовних сил він...
  17. Образ душечки в однойменному оповіданні А. П. Чехова Однієї з найбільше що гостро хвилювали письменника тим, до яких він наполегливо звертався протягом усього свого творчого шляху, була тема вульгарності навколишнього життя. Вульгарність, немов страшне болото, засмоктувала людини в безодню безглуздого животіння й робила його своїм рабом, повністю залежним від бездушного механічного порядку, і він виявлявся безпомічним, коли це...
  18. Образ Марiї в однойменному романi Уласа Самчука Рiвна по духу Марусi Богуславцi чи Роксоланi, тiльки доля їй випала звичайна, буденна i складна. / О. Слоньовська / Життєвих колiзiй й перепетiй, якi випали на долю довго невiдомого нам українського митця iз дiаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життiв. Не судилося йому стати письменником на...
  19. Батьки і діти в однойменному романі Тургенєва Роман Тургенєва “Батьки і діти” – не змалювання боротьби “батьків” і “дітей”, які втілили в собі різні ідеології, народжені новою та попередньою епохами. Це також і філософські роздуми автора про зміну поколінь, про вічний поступ життя і вічну боротьбу старого й нового. “Батьки” в романі – люди відставні, явище архаїчне,...
  20. Собор як символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину...
Образ Чапаєва в однойменному романі Фурманова
«
»