Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ “О рідне слово, хто без тебе я?” (сонети Дмитра Павличка про рідне слово)

“О рідне слово, хто без тебе я?” (сонети Дмитра Павличка про рідне слово)

Багато творів поета Дмитра Павличка присвячено проблемам розвитку української національної культури, історії, мови. Він починав навчання в польській школі, де українська мова, рідна для Павличка, була заборонена. Гіркоту зневаженої гідності виллє поет пізніше у віршах: “За мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати мені…” З дитинства у нього любовне, бережливе, трепетне ставлення до рідного слова. Захист і турбота про його розвиток стануть для поета справою обов’язку й честі.

Про рідну мову, її значення в житті кожної

людини роздумує поет у багатьох віршах. Один із них – “Ти зрікся мови рідної”. Нещасна та людина, яка зреклася рідної мови. Від неї відвернеться, не прощаючи зради, рідна земля, перестане родити; гілка на вербі зав’яне від доторку зрадника, заросте і зникне в безвісті слід, від її ласк закам’яніє друг і посивіє рідна мати, від її погляду серця й зірки обернуться на сліпе каміння – і ні з ким буде розрадити журбу, ніхто не захоче розділити печаль і втішити в горі. Такій людині немає прощення.

Роздумам про мову присвячено вірш “Лист до одного знайомого в справах філологічних”. Якби злі

і добрі люди мали окремі мови, то легше було б чесним людям боротися із дурними, боягузами, злодіями, вбивцями. Але кожна мова, як та земля, може родити пшеницю і осот. Кожна мова – як дерево, з якого можна зробити колиску чи труну, залежно від того, що хто хоче подарувати своєму братові. Перевертень, який згасив у собі рідне слово, чужою мовою ніколи не зігріє людської душі:

… не буде

Братам колиски дарувати –

Хто рідну маму в домовину

Живцем поклав би. А як буде, –

В колисці діти вкалічіють!

У вірші “Якби я втратив очі, Україно” ліричний герой, устами якого говорить сам Дмитро Павличко, замислюється над тим, яке б він обрав рішення, якби доля поставила його перед трагічним вибором втратити зір чи слух. І доходить висновку, що зміг би жити, хоч як би це не було страшно, не бачачи “ланів, поліських плес, подільських ясенів, Дніпра, що стелить хвилі”. Красу навколишнього світу донесла б до нього його солов’їна мова, і втрачений світ знову б заяснів від сяйва слова. А глухоти він не міг би пережити, бо “не вкладе ніхто в печальні жести шум Черемоша, співи солов’я”.

“Не чути материнської мови – ото була б загибель – смерть моя”, – такого висновку доходить поет.

Після перебування в Монголії Д. Павличко написав цикл поезій “Вірші з Монголії”, де розповідає про свої враження від побаченого там. Одне із найсильніших вражень – ставлення монголів до рідного слова (вірш “Між горами в долинах – білі юрти”). Вони по-синівськи бережуть рідне слово, рідну мову. Якби їхній Будда запропонував їм за їхню мову найцінніші дари, навіть півсвіту, вони б нізащо не віддали своєї мови, бо вона для них усе – “щоденне чудо, сонця зір, дух народу”.

З гіркотою і болем дорікає поет своїм землякам, які, відцуравшись рідної мови, стали манкуртами, втративши повагу до себе в цивілізованому світі.

Мова, як пише поет у вірші “О рідне слово, хто без тебе я?”, – це найцінніший скарб, який

… у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за неї на вогні.

Без рідного слова людина перетворюється на німого жебрака, старцюючого бродягу, на мертвяка у саркофазі.

У рідній мові все: пісня, сила, відвага, натхнення для душі і спрага для серця.

Так нехай живе наша мова вічно – солов’їно дзвенить у нашому домі і в домі наших правнуків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. “О рідне слово, хто без тебе я?” (За творчістю Дмитра Павличка) Що відрізняє одну націю від іншої? Насамперед, мова, національний характер, звичаї. Отже, втратити мову та традиції свого народу – значить втратити себе. Це дуже важлива думка, яку, серед інших, намагався донести до нас талановитий поет Д. Павличко. Любов до рідного слова відкрилася в юнакові ще з дитинства. За його власними...
  2. Сонети Дмитра Павличка про рідну мову Поезія Д. Павличка особливо чутлива до найгостріших проблем сучасності, правди житія. Її яскраві риси – пристрасність, емоційна наснаженість думки, глибинні роздуми про добро і зло. вічність і сьогодення. Такими є сонети Дмитра Павличка. Сонетний доробок поета складають “Львівські сонети”, “Білі сонети”, “Київські сонети”” “Сонети подільської осені”. їх об’єднує філософічність –...
  3. О рідне слово, хто без тебе я Дмитро Павличко Твір за творчістю Д. Павличка. Син простого хлібороба з Прикарпаття, Павличко приніс у велику літерату ру долю свого краю. Івано-Франківщина… У підгірському селі Стопчатові 28 ве ресня 1929 року народився Дмитро Васильович Павличко. “Стопчатів – мо колиска і гордість моя”, – скаже він пізніше. А довкола уславлені осередки гуцульського різьбярства,...
  4. Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) Кожна людина, на мій погляд, яка любить свою Батьківщину, піклується про розвиток рідної мови. Це і не дивно, адже ми розуміємо, наскільки це важливо для нашого суспільства. Вірні патріоти мріють про подальший розвиток своєї країни, мріють побачити її наймогутнішою серед інших країн світу. А якщо країна не має власної мови,...
  5. “О рідне слово, хто без тебе я?” (Д. Павличко) Справедливо говорять, що біографія поета – у його віршах. Із поезії Дмитра Павличка справді можна дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди та переконання чи не більше, ніж із підручників, монографій, досліджень, де йдеться про цього талановитого поета. Народився Дмитро Павличко, пригадує мати, “коли копати картоплю з батьком йшли...
  6. Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови – за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?” – ІV варіант ДМИТРО ПАВЛИЧКО ДМИТРО ПАВЛИЧКО Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) ІV варіант Хто голодував, той ніколи не викине в сміття шматок хліба. Хто пройшов пекло війни, не буде співати гімнів кривавому богу Аресу. Кому затикали рота, відбираючи останній скарб, рідну мову, ніколи...
  7. Громадянські мотиви лірики Дмитра Павличка Дмитро Павличко відомий як поет, перекладач, кіносценарист, критик, громадський і державний діяч. Письменнику вдалося творчо засвоїти традиції класичної української літератури, використати фольклорні образи і мотиви, поєднати громадський пафос з філософськими роздумами про вічні цінності. Д. В. Павличко є організатором Народного Руху і Демократичної партії України, а зараз він – натхненник...
  8. Рідне слово – Мова народу Мова народу – це нев’янучий і невмирущий цвіт усього його духовного життя, показник свідомості. У мові одухотворено народ і батьківщину, втілено творчу силу духу народного. Тут небо вітчизни, її поле і гори, долини й ліси. І оживає повний думки й почуття голос рідної природи, і летить в рідних мелодіях всією...
  9. Мово рідна, слово рідне Мово моя материнська, Квіти в душі й на устах. Ти – мій рушник український, Ти – моя доля, мій шлях. І. Чернецький Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна… В одному цьому слові бринить жмуток смутку...
  10. “Лірика Дмитра Павличка” “О батьку мій, ти в кам’яній знемозі лежиш, згорівши, як метеорит”. У цьому зітханні душі поета, як і у відомій його пісні про посивілого сина, що повертається до отчого порогу із вишитим на полотні своїм життям, вчувається гаряча любов до рідної землі, до маленького її клаптика, який став для поета...
  11. “Зникає все, а рідне слово вічне” Цінність української мови та слова для всіх українців та й цінність мови взагалі переоцінити дуже складно. За допомогою неї людина пізнає світ, визначає і називає ті чи інші речі своїми іменами. Мова є основним засобом для формування культури, в тому числі й української. У всі часи саме українська мова служила...
  12. Мова рідний, слово рідне Україна, український народ, українська Мова! Які величні, незрівнянні ні із чим поняття! Україна, як і Українська мова, мають свою історію. Україна… В одному цьому слові звучить голос смутку й краси, величі й слави, країна, де найбільше люблять волю й довго не мали її, країна гарячої любові до народу й чорної...
  13. Мова – найцінніший скарб нації (за поезією “Рідне слово”) П. Куліш як поет і патріот українського народу багато значення надавав мові. Багато хто навіть у XІX сторіччі вважав, що ця мова придатна тільки для побутового вжитку, що вона є звичайнісіньким діалектом російської мови, на якому спілкуються малоросійські чи південноросійські селяни, прості люди. Але Шевченко довів, що нею можна творити...
  14. Пісенна лірика Дмитра Павличка (“Два кольори”) Серед великого арсеналу пісень (Богдана Лепкого, Михайла Ткача, Костянтини Малицької, Василя Симоненка та ш.) осібне місце посідає пісенна лірика Дмитра Павличка. Його пісні з часу своєї появи і до сьогодні чарують, ваблять, привертають увагу своєю простотою і невимушеністю у вислові найпрекрасніших почуттів – любові до рідного краю, рідної неньки, вірності...
  15. “Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу’ за поезією Д. Павличка Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає вивільга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну...
  16. Мова – найцінніший скарб нації (за поезією “Рідне слово”) – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (за поезією “Рідне слово”) П. Куліш як поет і патріот українського народу багато значення надавав мові. Багато хто навіть у XIX сторіччі вважав, що ця мова придатна тільки для побутового вжитку, що вона є звичайнісіньким діалектом російської мови, на якому спілкуються малоросійські чи південноросійські селяни, прості люди. Але Шевченко довів,...
  17. Слово – найдорожчий скарб народу (за віршем М. Рильського “Мова”) Понад три тисячі мов існує на світі, але для кожного народу найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Мова – це душа народу, найбільший і найдорожчий його скарб. Ще у сповиточку рідну мову дитина чує від матері, нею перші ніжні слова ласки промовляє. Мова єднає між собою різні покоління людей,...
  18. Мотиви лірики Дмитра Павличка Біографія поета завжди у його віршах. З поезії Д. Павличка можемо дізнатися про його життєвий шлях, погляди і переконання, найглибші почуття, які хвилюють людину. Митця називають продовжувачем Франкового напрямку в поезії, оскільки він гідно переосмислює здобутки генія в політичній ліриці. Однак, як і кожен поет, Павличко постійно звертається у своїй...
  19. Кохання… лірика Дмитра Павличка Кохання… Це чарівне слово здавна хвилювало розум і душу людини, пробуджувало уяву, кликало на подвиги. Та й що в світі є чарівніше, дивовижніше, ніж кохання? Людське, справжнє, чисте кохання, яке то віддається болем у серці, то нагадує чарівну квітку, що п’янить своїми пахощами? Коли людина вирушає в широкий світ з...
  20. Інтимна лірика Дмитра Павличка – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Інтимна лірика Дмитра Павличка Із поезії Дмитра Павличка можна дізнатися багато про життя, погляди та переконання автора. Нужда, тяжка праця, освіта чужою мовою – це його життя. У дитячому серці жила Україна, Материнські веселі і журні пісні, Та за мову...
“О рідне слово, хто без тебе я?” (сонети Дмитра Павличка про рідне слово)
«
»