Новеллистка Менсфилд
У новелістиці Менсфилд у центрі уваги – внутрішній мир людини, найтонші відтінки її настрою. Менсфилд називають однієї з послідовниць А. Чехова в англійській літературі. Вона пише лаконічно й стримано, звертається до щоденних подій життя нічим непримітних людей, за буднями життя вміє бачити більші людські драми, сховані від неуважного й байдужого погляду. Психологічна новелістика Менсфилд, що поєднує традиції реалістів XIX ст. з художніми відкриттями модерністів першої чверті XX ст., відзначена рисами нового світосприймання й поетичного
Народилася Менсфилд у сім’ї банкіра в Новій Зеландії, що входила в склад Британської імперії. Тут, у розташованому неподалік від Веллінгтона містечку Калори, минули її дитинство й рання юність. Атмосфера добробуту й разом з тим відчуття віддаленості, відірваності від більших центрів цивілізації були властиві життя людей того середовища, до якого належала Менсфилд. У чотирнадцять років її відіслали для закінчення утворення в метрополію й улаштували
В 1906 р. Менсфилд повернула на батьківщину, але остатся на все життя в Новій Зеландії уявлялося їй уже неможливим. Батьківська згода на від’їзд удалося одержати лише тоді, коли їй здійснилося двадцять років. Нова зустріч із Лондоном видалася не настільки приємної, як уявлялося видали. Довелося самої визначати свій шлях, завойовувати місце в житті. У засобах вона була обмежена, оскільки батько виділив їй суму, достатню для оплати самої скромної кімнати у кварталі, заселеному дрібними службовцями, які працювали в конторах, магазинах і готелях. Перший шлюб з музикантом Джорджем Бауденом 1909 р. виявився невдалої й нетривалим; спроби існувати на літературні заробітки не мали успіху. Менсфилд прийняла речення стати хористкою в оперній трупі, що гастролювала по провінції. Її життєвий досвід поповнився новими спостереженнями над важким і безрадісним життям людей, які ведуть постійну боротьбу з бідністю, зіштовхуються із дрібними, але виснажливими щоденними труднощами й розчаруваннями, втрачають надії й ілюзії. Таке життя довелося звістки й самої Менсфилд, що підірвало її здоров’я. Причиною її ранньої смерті став туберкульоз
Певний час Менсфилд довелося жити в курортній місцевості в Баварії, де вона проходила курс лікування у Ворисгофени. Враження тих днів відобразилися в мотивах і образах оповідань збірника “У німецькому пансіоні”. Добутку, які ввійшли сюди, спочатку публікувалися в журналі “Нью Ейдж”. Ці перші спроби позначені певним впливом натуралістичної естетики, що Менсфилд досить швидко переборола. Поворотним моментом в особистому житті й письменницької внизу Менсфилд постійна зустріч із критиком і журналістом Джоном Мидлтоном Марри, що видавав журнал “Ритм”. Починаючи з 1911 р. M. публікувала в “Ритмі” свої добутки, спілкуючись зі згуртованими довкола нього молодими літераторами, серед яких був Д. Г. Лоуренс, поет Р. Бруківка й інші прихильники нових принципів художньої зображальності. Знайомство з Марри, який праця її чоловіка, його оточенням, допомогло Менсфилд знайти свою творчу особу, знайти себе як письменника й критика
Війну 1914-1918 р. Менсфилд рішуче засудила й сприйняла як потрясіння, що ввійшло в життя людей і унеможливило ні їхнє повернення до попередніх форм буття, ні попереднє світосприймання. На війні загинув брат письменниці, був убитий Р. Бруківка, з якої неї зв’язували дружба й творчі інтереси. У роки війни різко загострилася її хвороба. Починаючи з 1915 р. Менсфилд майже безвиїзно проживала на півдні Франції й в Італії, багато працювала. Всі її кращі добутки написані протягом останніх п’яти років життя. Вони ввійшли в збірник “Щастя” і “Пікнік”. “Кетрин Менсфилд коштує на початку… нової ери демократичної літератури, у якій оповідання займають винятково щасливе місце”,- указав відомий англійський новеліст Г. е. Бийте
В оповіданнях, створених у період 1918- 1922 р., з найбільшою силою й повнотою розкрилася своєрідність художньої манери Менсфилд і насамперед властиве їй уміння будувати свої оповідання не на основі несподіваних подій, не на екстраординарних випадках і фактах, які привертають увагу, а на психологічних нюансах, фіксації непостійних настроїв. Ліричний підтекст стає опорою сюжетного розвитку в значно більшій мері, чим дія. Драматична подія як таке може бути просто відсутнім, однак рух того, що відбувається, відчувається в гамі почуттів, фарб, півтонів. Буденне життя з нього ззовні, здавалося б, непримітними подіями таїть у собі щось значне й для персонажів оповідань.
Так, в “Подорожі” Мова йде про те, як дівчинка Фенелла разом зі своєю бабусею сідає на пароплав, що відпливає на Пиктон. На причалі їх проводжає батько Финелли, а в тім будинку, куди стара привозить Фенеллу, їх зустрічає дід. Тепер у цьому будинку буде жити й дівчинка. Вона здійснила зовсім недовгу подорож – лише одну ніч провела на пароплаві. Увага фіксується на деталях – темна набережна, гудки пароплава, шилінг, що перед розлукою з донею кладе в її руку батько; відстань між пароплавом і причалом, що усе більше збільшується; вираження особи бабусі, її розмова зі стюардом про вартість бутербродів, маленька каюта й верхня полиця – на неї з дивною спритністю залазить бабуся; холодний ранок на палубі й білий туман понад берегом. Але за всім цим – значно більше: для осиротілої Финелли, одягненої в жалобу за померлою матір’ю, починається нове життя. Вона кидає рідний дім і здійснює подорож у невідоме Майбутнє, ще не усвідомлюючи всього драматизму того, що відбувається.
В оповіданні “Огірковий розсіл” чоловік і жінка зустрічаються після шестирічної розлуки; їхня зустріч випадкова, а в минулому їх зв’язувало чимало загального; ведуть розмову, щось спливає в пам’яті, але повернення до минулого неможливе. В оповіданні “Щастя” полуда омани спадає з очей героїні, поблякла радість, безповоротно пропало світле відчуття блаженства; відчуття щастя вбите брехнею й лицемірством навколишніх. В оповіданні “Життя неньки Паркер” стару з поденницею трапилося важке горе – умирає її онук, єдина близьке й дороге їй істота. Але поділитися своїм горем, їй немає з ким. Люди безжалісні у своїй байдужості. Туга міцними лещатами стискає серце нещасної жінки
(1 votes, average: 5.00 out of 5)