Назвіть і прокоментуйте основні мотиви лірики Михайла Лєрмонтова
Ліричний герой Лєрмонтова – це поет-романтик. Він – особистість, яка відкрито розповідає про свої внутрішні переживання. У країні нещодавно самодержавством було придушене повстання декабристів, і відсутня духовна та політична свобода для особистості. Ліричний герой не мириться з несвободою, “всевидящим оком”. Він – героїчна натура, що бажає випробовувати долю, потребує актичної дії та реальних вчинків.
Проте поет з гіркотою усвідомлює, що суспільство, в якому він живе, не потребує його подвигів. Натовп аристократів та обивателів
“Вы, жадною толпой стоящие у трона,
Свободы, Гения и Славы палачи!” – таврує він їх у вірші “Смерть поета”, присвяченому загибелі Пушкіна.
Тема Батьківщини в Лєрмонтова тісно переплітається з відчуттям вигнання: Тучки небесные, вечные странники! Мчитесь вы, будто, как я же, изгнанники, с милого севера…” Водночас поет любить Батьківщину, її природу, селян, їх ясне буденне життя. У вірші “Как часто, пестрою толпою
Мотив самотньості, відчуженості, вигнання – провідний у віршах Лєрмонтова “Выхожу один я на дорогу…”, “Хмари”, баладі “Воздушний корабель”. Кохання в його ліриці також трагічно: щастя поет так і не зазнає. Звільнившись від рабства нещасливого кохання, він відчуває полегшення. Поет шукає рідну душу, але не знаходить її, і тількі у величі прекрасної та грізної природи знаходить втіху.
М. Ю. Лєрмонтов. Вірш “Парус” українською
В блакитному тумані моря
Біліє парус самітний.
Чого шука він в тім просторі?
Чом в ріднім краї він чужий?
Лютує хвиля, вітер грає
І щогла гнеться і тріщить;
Та й там він щастя не шукає,
Та й не од щастя він біжить.
Вода під ним – блакить прозора,
Над ним – проміння виграє,
А він благає бурь у моря,
Немов спокій у бурях є.
М. Ю. Лєрмонтов. Парус.
Белеет парус одинокой
В тумане моря голубом!..
Что ищет он в стране далекой?
Что кинул он в краю родном?..
Играют волны – ветер свищет,
И мачта гнется и скрыпит…
Увы! он счастия не ищет
И не от счастия бежит!
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой…
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!