Закоханий у вроду слів (основні мотиви лірики М. Зерова)

Сучасникам В історії української літератури відкриваються всі нові й нові імена інтелігентів – литераторов. теперішніх патріотів своєї землі. Вони йдуть до нас із небуття й переходять у безсмертя. Серед багатьох таких імен – ім’я Миколи Зерова, батька українського неокласицизму. Творча спадщина Зерова значне й багатогранне: він залишив нам вірші, написані в різних жанрах, поетичні переклади, антології, літературно-критичні й наукові статті й т. п.. Творча діяльність М. Зерова почалася з перекладів. “Закоханий у вроду слів”,- так

назвав С. Белоконь свою книгу про нього. В 1917 році Микола Костянтинович починає перекладати вірші, Овідія, Горация, Проперция.

Зеров був схильний до аналізу, синтезу, філософським роздумам про сутності Життя. Осмислюючи року розрухи, які супроводжувалися вимиранням сіл, хворобами, поет писав: Блаженний, хто “фатальні часи” Не відчував на власній шкірі. І бачили явища понурі В аспекті втіхи й краси, Знав революцію з фасаду… В “Камені” поет критикує тих, хто не піклується про чистоту вірша, не піклується про його майстерну форму. Особливо не поважає автор тих, хто не розуміється в техніку віршування

ДО

збірника “Камена” увійшло дев’ять перекладів римських поетів. Захопленість давниною нарекла неприємності. Зерову починають звинувачувати у відхиленні від радянської дійсності, а сам поет “шукає себе”. Він прагне знайти своє “я”, своє розуміння трагічної громадянської війни: Душу моя! Тікай на корабель, Пливи туди, де серед білих скель – Струнка, начебто промінь, чиста Навсикая. Для обдарованої особистості Зерова основне це краса, що повинна врятувати людей від братовбивчих катаклізмів, які прокоптилися кривавими тропами по Україні

Краса, Розуміння, відданість державі у творчій спадщині М. Зерова домінують над стихією руйнування. Поет намагається у вічних, іноді біблійних, сюжетах, темах, образах знайти риси сучасності. Стругаючи форма сонета служить для нього своєрідним захистом. Сучасності він присвячує певні публіцистичні добутки. Писати їх нелегко, тому що занадто складний психологічний мир тих, хто поруч із поетом. 1935 рік у житті М. К. Зерова був згубним. У Москві, на квартирі, його заарештовують. У Зерова було передчуття цього нещастя, і про це свідчить сонет “Те був щасливий, десятилітній сон”:

И доля, бачилася, така тривала Не буде знати кінця й перешкод И… розійшлося чарівництво шасне: Осінній день, тепло й сонце ясне Побачили мене сухим стеблом

Творчість М. ДО. Зерова не вивчено до кінця. Тільки окремі вірші поета ми маємо можливість прочитати. Сучасникові не відомі літературно-критичні статті. Не всі переклади дійшли до нашого часу. Одним словом, творча спадщина самої інтелектуальної людини епохи чекає свого дослідника


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Закоханий у вроду слів (основні мотиви лірики М. Зерова)

Categories: Нові твори

Links