Наташа Ростова один з найбільш привабливих образів роману “Війна і мир”
Для Льва Миколайовича Толстого Наташа – ідеальний тип дівчини, жінки, “…взяв Таню, перетовк із Сонею, і вийшла Наташа”, – говорив Лев Миколайович про свій образ. Він мав на увазі двох реальних жінок, які стали прототипами головної героїні роману. Мова йде про двох сестер Бере: Тетяну Андріївну й Софію Андріївну. Тетяна була завжди веселою, сміхотливою, прекрасно співала, із запалом танцювала, а Софія (саме вона згодом стала дружиною письменника) вміла бути відданою, щирою, доброю та люблячою. У них обох письменник бачив той тип жінки,
Одруження з Софією Бере подарувало так багато радості в житті, що книга писалася легко. Розділи розросталися, сюжетні лінії сходилися й розходилися, і думка про грандіозність розмаху твору надихала на творчість і співтворчість (адже Софія Андріївна була не просто прототипом, вона була натхненницею й помічницею в роботі – багато розділів начисто переписані саме ЇЇ рукою).
Лев Миколайович зовсім не збирався робити
Наташа Ростова музично обдарована, вона відчуває найтонші нюанси музики, має чарівний голос, легко схоплює танцювальну народну ритміку. Толстой не прагне показати її ідеальною ні в зовнішності, ні в поведінці, але вона має в собі людський стержень, глибоку внутрішню силу, і це особливо приваблює в ній. На початку роману Наташі тринадцять років, вона некрасива, з великим ротом, але дуже жива й безпосередня. Дівчинка живе в атмосфері загальної любові. У родині Ростових дружня обстановка – граф і графиня люблять своїх дітей, допомагають близьким і далеким родичам, знайомим, вони довіряють людям. Наташа любить усіх і кожного, для неї не існує зла, ненависті. Поступово зі звичайної дівчинки виростає прекрасна, чарівна, приваблива дівчина. їй хочеться літати в красиву місячну ніч.
Вона настільки переповнена повнотою щастя, любові, що їй навіть здається, що вона може полетіти, якщо візьме себе за коліна й міцно стиснеться. Вона така весела й життєрадісна, що її настрій легко передається іншим, як от під час Святок: “Наташа першою задала тон святочних веселощів, і ці веселощі, відбиваючись від одного до другого, заповнювали усіх все більше і більше”. Або ж ось Наташа в танці: “…скинула з себе платок.., забігла попереду дядька і, взявшись у боки, зробила рух плечима і стала”. Де, як, коли втягнула в себе народного повітря ця “графинечка, вихована емігранткою-француженкою”? Але і дух танцю, і прийоми, і хитро-веселий погляд – усе було таким, як у народному танці, якого її ніхто не навчав. Наташа – справжня, жива, емоційна. Вона живе і діє не за правилами розуму, а за почуттями серця, тому й виглядає вона так природно, і все їй вдається легко. Щоб довести свою відданість Соні, вона навіть припікає собі руку лінійкою; а пізніше, коли їм усім доводиться тікати з Москви, саме вона, а не батько й не мати, розпоряджається віддати підводи пораненим; Наташа самовіддано доглядає за матір’ю, коли та захворіла після загибелі Петі; взнавши, що Волконський важко поранений і знаходиться поряд, вона забуває про все й до останнього його подиху перебуває поряд з Андрієм. Добра, щира дівчина, вона має величезне гаряче серце, наповнене співчуттям до людей.
Зрештою, Наташа виходить заміж за П’єра, і головною її метою стає турбота про дітей. Здається, образ її обмілів, усе звелося до рівня побутових інтересів. Дім, чоловік, діти, родина – ось сфера, у якій тепер крутиться світ Наташі. Чи не мілко для героїні такого масштабу? Дехто розчарований? Але не я. Все так і має бути. Тол-стой нагадує кожному, що жінка завжди має дбати про головне: про своїх. дітей і свою родину. У цьому її головне призначення. У цьому і є її відданість вітчизні. І коли прийде час вирішувати, що для неї головне, вона ніколи не задумається, і буде завжди поруч із чоловіком, тому що для нього вона є опорою, основою життя. І радісне світло ллється потоком з її прекрасних очей, коли вона слухає П’єра, і вона готова вірити, що думка її чоловіка – то велика думка, яка “відкриває перед неіо новий світ”.
Тільки такою має бути справжня родина, сім’я – так вважав Лев Толстой. Одна ідея на двох, одна кар’єра на двох. Це певні соціальні ролі. Життя – як театр. І якщо ми красиво зіграємо свої ролі, то нам варто аплодувати. Чи не так? Наташа приваблива дівчинка, чудова світська красуня, чарівна дружина, віддана мати – саме такою і має бути ідеальна жінка.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)