Народження слов’янської писемності
У рік 6409 (898)… Західні слов’яни жили тоді вже хрещеними. Моравськие князі Ростислав, Святополк і Коцел послали до візантійського імператора, до царя Михайлу, говорячи:
– Земля наша хрещена, але немає в нас учителі, який би наставляв нас і пояснив Святі книги. Адже ми не знаємо ні грецької мови, ні латині; одні вчать нас так, а інші – по іншому, а самі ми не знаємо ні написання букв, ні їхнього значення. Надішліть нам учителів, які змогли б розповісти про книжкові слова й про зміст їх.
Одержавши цю звістку, імператор Михайло зібрав
– У Селуни є чоловік, якого кличуть Лев. Його сини знають слов’янську мову й самі вони митецькі філософи.
Цар Михайло відправив гінців до Лева з наказом:
– Пішли до нас без зволікання своїх синів Методія й Костянтина.
Лев виконав царську вказівку й незабаром Костянтин і Методій прийшли до імператора й той умовив їх іти в Слов’янську землю.
Коли ж брати прийшли до слов’ян, вони ськлали слов’янську абетку. Переклали на слов’янську мову книги Апостол і Євангеліє, а потім і Псалтир і інші книги.
Однак
– Жодному народу не слід мати свою абетку, крім євреїв, греків і латинян, як у написі Пілата, що тільки на цих мовах написав на хресті Господньому!
Почувши про це тато Римський засудив так говорили й ськазав:
– Нехай вихвалять Бога всі народи, оськільки Святий Дух дав їм говорити! Коли хто сварить слов’янську грамоту, так буде відлучений від церкви! Ви ж, діти, послухайте вчителя свого Методія.
Так Методій залишився вчити слов’ян у Моравії, а потім князь Коцел поставив його єписькопом у Панонии. Там ніколи першим учив слов’ян святий Андроник, один із сімдесятьох апостолів. До моравов доходив і апостол Павло. Методій посадив двох попів, гарних ськорописців, і за шість місяців – з березня по 26 жовтня, переклав всі книги із грецької мови на слов’янську.
Брат Методія Костянтин повернувся у Візантію, а звідти пішов учити болгарський народ.