Народна творчість і сьогодення
Не буду з’ясовувати, що таке народна творчість, бо більш-менш чітке виз-нпчення цього поняття існує, хоча універсального визначення немає, бо жанрова різноманітність дуже велика, а специфіка розвитку того чи іншого жанру що строкатіше. Визначень на сьогодні існує багато, та всі вони не охоплюють глибинної суті народної Творчості, бо вона в деяких своїх жанрах намагається бути консервативною (весільні пісні або інші, що пов’язані, наприклад, із Сиитвечором, Різдвом, народинами, хрещенням, похоронами тощо). Та все ж у переважній більшості
Для прикладу хочу назвати такі жанри народної творчості, як анекдот, народна усмішка, сучасне весілля, прислів’я, приказки, примовки. З’явився такий вид народної творчості, як міський фольклор. А я б ще додав студентський фольклор, шкільний, дитячий.
З одного боку – це сучасна творчість, забарвлена сучасною лексикою, з іншого боку – це
Особливо мене вражає великий набір примовок, спрямованих на виховання культури мови. Призначення цих примовок – навчити дітей (а може, і не тільки дітей) ввічливо й правильно розмовляти, правильно використовувати слова і не насмічувати мову, оберігати її від різних нашарувань та грубої лексики.
Мої спостереження на канікулах у бабусиному селі. Проходить мимо гурту і юдей якийсь парубійко і байдуже до когось вітається: “Здоров!” І тут же негайнії відповідь-примовка: “Здоров” – до коров, а до людей – “здрастуйте”. Або таке: відповідаючи на якесь питання, хтось із дітей каже: “Да”. А у відповідь чує: “Да” – свиня вуха пооб’їда” (це має означати, що треба казати українською мовою “так”). Часте й невиправдане вживання “ну” тут же буде припинене щуваженням: “Не запрягав, то й не нукай, поганяти не будеш”. І вже на геть неввічливе привітання “здрасьтє” отримаєш відразу: “Не засьтє” (це означає: привітайся по-людськи). Або вживання слова “жалко” замість “жаль” викликне таке зауваження: “Жалко у бджілки”. І ще: часто діти, які особливо не тур-ьуються про те, як вони спілкуються, замість запитального “що” можуть сказані: “Га?” На таке неввічливе “га” не забариться відповідь: “З’їж те, що плига!”
І даремно дехто вважає, що фольклор – це щось історично минуле, що зберігається у фольклорних збірниках. Народна творчість жива, допоки живе народ, Який створює нові види, жанри і реагує на всі суспільні процеси, що відбуваються в Україні. Треба тільки бути уважним спостерігачем, а може, й дослідником, наприклад дитячого фольклору. А останнім часом навіть почали говорити про іучасну жаргонну мову. Це негативне явище стало завойовувати свій простір у спілкуванні, особливо це властиво підліткам. Упевнений, що народна мудрість і тут не забариться – відреагує відповідним чином, щоб викоренити це явище і нашої милозвучної та красивої мови. Але це зовсім інша тема.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)