Дума – це Народний ліро-епічний твір про боротьбу українського народу проти поневолювачів, про суспільно-політичне й побутове життя людей. Саме слово “дума” вживалося колись для означення думки, мислення. У подальшому розвитку мови його значення набуло додаткового відтінку. Цим словом визначалася велика за розміром епічна пісня, переважно героїчного змісту. Виконуються Думи в супроводі бандури або ліри. За змістом і проблематикою українські думи поділяються на кілька циклів. Перший становлять думи про Боротьбу українського народу
з турецько-татарськими загарбниками в XV-XVII ст. (“Маруся Богуславка”, “Самійло Кішка”). До другого циклу належать думи про визвольну війну нашого народу проти польсько-шляхетського поневолення в XVII столітті (“Дума про Івана Богуна”). Основний пафос історичних та героїчних дум – це оспівування ратних подвигів народу, возвеличення незалежності особистості від будь-яких проявів насильства. Третій цикл складають побутові думи, які глибоко розкривають народну мораль (“Сестра та брат”). Серед побутових дум є й жартівливі (“Дума про тещу”). Творцями та виконавцями дум були Кобзарі
(народні співці). До кобзарської науки брали здібних дітей, котрі проходили сувору школу, досконало вивчали репертуар, гру на інструменті. Навчання було нелегким і тривало три роки. Після цього відбувалася посвята в кобзарі… Дивовижне звучання інструментів, глибоко патріотичні й поетичні тексти виконуваних дум лунали в різних куточках України, Пробуджуючи національну свідомість і глибокі національні почуття українців.
