Народ у романі-епопеї Л. М. Толстого “Війна і Мир”
1867 рік. Л. М. Толстой закінчив роботу над епохальним романом своєї творчості “Війна і мир”. Автор зазначав, що у “Війні і мирі” він “любив думку народну”, поетизуючи простоту, доброту та моральність російської людини. Цю “думку народну” Л. Толстой розкриває, зображуючи події Вітчизняної війни 1812 року.
Не випадково Л. Толстой описує війну 1812 року лише на території Росії. Історик і художник-реаліст Л. Толстой показав, що Вітчизняна війна 1812 року була війною справедливою. Обороняючись, росіяни підняли “дубинку народної
Автор вводить у роман безліч образів мужиків, солдатів, чиї роздуми, міркування у сукупності складають народне світовідчуття. Нездоланна сила російського народу повною мірою відчувається в героїзмі та патріотизмі мешканців Москви, змушених кинути рідне місто, свій скарб, але не скорених у душі; селяни відмовляються продавати ворогам продукти харчування та сіно, створюють партизанські загони.
Справжніх героїв, стійких і твердих у виконанні свого військового обов’язку,
Платон Каратаев – узагальнений образ російського селянина. У романі він з’являється на тих сторінках, де зображено перебування П’єра у полоні. Зустріч з Каратаєвим багато що змінює у ставленні П’єра до життя. Глибока народна мудрість ніби сконцентрована в образі Платона. Це мудрість спокійна, розсудлива, без хитрощів і жорстокості. І від неї П’єр змінюється, починає по-новому відчувати життя, оновлюється душею.
Ненависть до ворога однаковою мірою відчували представники всіх верств російського суспільства, та патріотизм і близкість до народу найбільш притаманні улюбленим героям Толстого – П’єру Безухову, Андрію Волконському, Наташі Ростовій. Проста російська жінка Василиса, і купець Феропонтов, і родина графа Ростова відчувають єдність у бажанні допомогти країні.
Духовна сила, яку виявив російський народ у Вітчизняній війні 1812 року, – це та сама сила, яка надихала діяльність Кутузова як талановитого російського полководця. Його було обрано головнокомандуючим “проти волі государя і згідно з волею народу”. Саме тому, вважає Толстой, Кутузов зміг виконати свою велику історичну місію, бо кожна людина чогось варта не сама по собі, а лише тоді, коли вона – частина свого народу. Завдяки єднанню, високому патріотичному піднесенню і моральній силі російський народ здобув перемогу у війні.
“Думка народна”- головна ідея роману “Війна і мир”. Толстой знав, що просте життя людей, з його “особистими” долями, перипетія ми, радощами складають долю й історію країни. “Я намагався писати історію народу”, – казав Толстой, народу у широкому розумінні цього слова. Тому “думка народна” відіграє для автора величезну роль, стверджує місце народу як вирішальної рушійної сили в історії.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)