Яким було ставлення Гобсека до Дервіля?

Хіба людина, для якої головним у житті були лише гроші, вчинила б так, як Гобсек? Що переважило б для такої людини: усвідомлення власних зобов’язань, необхідність виконувати їх чи можливість безкарно отримати величезні гроші? Така поведінка лихваря підтверджує характеристику, яку дає йому Дервіль: “І якщо відкинути його фінансові принципи та філософські погляди на людську природу, якими він виправдовує свою лихварську хватку, то, я певен, поза цими справами він найделікатніша й найчесніша людина в усьому Парижі.

Яким було ставлення

Гобсека до Дервіля, як у цьому ставленні проявився характер головного героя? Дервіль був ледь не єдиною людиною, яку старий лихвар наблизив до себе – звичайно, наскільки він взагалі міг зближатися з людьми. На початку знайомства читачів з Гобсеком ми дізнаємося від Дервіля наступне: “Якщо людяність і товариськість вважати за релігію, то його можна було назвати атеїстом”. Але дружні (знову ж, як для Гобсека дружні!) стосунки з Дервілем не завадили Гобсекові взяти з нього величезні відсотки: Фанні Мальво він хотів позичити гроші під 12 відсотків річних, а з Дервіля, якого вважає своїм другом, врештірешт вимагає

цілих 15 відсотків! При цьому між ними відбувається лютий торг, Гобсек висуває багато додаткових умов, які помітно ускладнюють Дервілеві повернення боргу: до останніх днів старого лихваря усі судові справи самого Гобсека адвокат зобов’язався вести безкоштовно! Суцільна кабала, своєрідне пожиттєве рабство?

Тим, що він позичив йому гроші, старий лихвар буквально врятував Дервіля від безпросвітного життя, оскільки лише безумовних чеснот молодого адвоката для досягнення добробуту, матеріальної’ незалежності було недостатньо, а грошей у нього не було. До того ж саме завдяки Гобсекові Дервіль досягає особистого щастя, він одружився з Фанні Мальво (ми пам’ятаємо висловлення Гобсека про цю дівчину). Врештірешт, саме Дервіль був останньою людиною, яку бачив перед смертю старий лихвар. Тобто, все засвідчує, що Дервіль був справжнім і, дуже схоже, єдиним другом Гобсека.

Зважаючи на це, треба розуміти, чому старий лихвар та люто торгується з Дервілем, ставить йому такі важки умови під час позичання. Здається, що його поведінка підтверджує, що для Гобсека головним у житті є саме гроші, тому він навіть у стосунках з другом не може утриматися від прагнення нажитися на людській біді. Насправді мотиви поведінки Гобсека були зовсім іншими, він намагався лише зберегти свої дружні стосунки з Дервілем, не дати, щоб гроші зіпсували їх.

Після повернення боргу Дервіль признається, що він запитав Гобсека, “що спонукало його брати з мене такі величезні проценти, чому він, бажаючи допомогти мені, своєму другові, не дозволив собі зробити цю послугу безкорисливо”. З погляду звичайної людини саме така поведінка мала б засвідчувати дружні стосунки, які передбачають взаємовиручку друзів, їхню взаємну готовність допомогти одне одному в скрутних обставинах. Дуже цікавою (із загальнолюдської точки зору!) здається думка, з допомогою якої Гобсек пояснює Дервілеві мотиви своєї поведінки у відповідь на його запитання: “Сину мій, я тебе звільнив від вдячності, давши тобі право вважати, що ти мені нічого не винен. Тому ми з тобою найкращі друзі в світі”. Ось так: не просто друзі, а найкращі в світі!

Життєвий досвід переконав старого лихваря в тому, що гроші можуть зруйнувати будьякі людські стосунки. Він каже, що йому “не раз доводилося спостерігати, що коли благодіяння не шкодить благодійникові, то воно вбиває облагодіяного”. Імовірно, йдеться про те, що справжньою допомогою людині є створення умов для досягнення нею добробуту, успіху в житті, що потребує певних зусиль, наполегливої праці, вміння боротися, тоді як “благодіяння” призводить до того, що людина звикає “мати все”, не докладаючи до цього зусиль. Така людина врештірешт опиняється на узбіччі життя, оскільки у досягненні життєвого успіху треба розраховувати лише на себе, на власні сили і постійно боротися за краще життя.

У психологічному плані усвідомлення боржником того, що якась людина зробила тобі благодіяння, викликає дискомфорт, відчуття залежності від неї, що не може не вплинути на людські стосунки. Навіть після повернення боргу відчуття психологічної залежності й певного приниження не зникає. А якщо боржник досягає матеріального успіху, згадка про “благодіяння в минулому” може стати для навіть дуже заможної людини джерелом негативних емоцій, що викликає бажання позбутися спогадів про минуле, яке ця людина сприймає зараз як приниження. Хіба за цих умов можна зберегти дружні стосунки з людиною, яка є “живим нагадуванням” того скрутного для неї становища, спогадів про яке успішна людина хоче позбутися?

Гобсек чудово знає людську природу, для нього дружба з Дервілем значить дуже багато, тому він зберігає її: створює умови, коли допомога не стає благодіянням, а дає адвокатові можливість водночас досягти добробуту і зберегти власну гідність, почуття самоповаги. Безумовно, Дервіль вдячний Гобсекові, але ця вдячність не принижує його, тому що в моральному плані він не перетворився на залежну від примх старого лихваря людину. Основна заслуга в тому, що Дервіль став заможною людиною, належить йому самому, а допомога Гобсека, яка була дуже своєчасною і тактовною, була справжньою допомогою, а не принизливим “благодіянням”.

Можна визнати, що Гобсек відіграв вирішальну роль у долі Дервіля, при цьому йдеться не лише про гроші. Старий лихвар був для Дервіля своєрідним “вихователем”, який у скрутний час відшукав спосіб допомогти йому саме так, як це і треба було зробити.

Цікаво, що граф де Ресто і Дервіль, на перший погляд, викликають у Гобсека зовсім протилежне ставлення до себе. Але, як справедливо каже Дервіль Гобсекові, “з усіх людей тільки граф і я викликали вашу прихильність”. Витоки цієї прихильності – це поведінка обох, їхнє ставлення до Гобсека, який пояснює Дервілеві, чому так сталося: “Бо ви єдині, що довірились мені без хитрощів”. Виявляється, що старий лихвар, якого ніхто й ніколи не може перехитрити, який будького змусить робити те, що він хоче, не може протидіяти звичайній щирості в людських стосунках?

В образі Гобсека очевидне протиріччя: він проголошує одну модель поведінки, тоді як насправді поводиться дуже різноманітно, однак завжди його поведінка є справедливою відносно людей, з якими його зводить доля. Тих, хто заслуговує на покарання, він карає, але потрібно бути дуже поганою людиною, щоб “батечко Гобсек” не дав тобі шансу на порятунок! Він визнає, що протягом життя його “принципи змінювалися залежно від обставин”, проте незмінним залишався головний принцип життя: “То краще вже самому утискувати, ніж дозволяти, щоб тебе утискували інші”. Цього принципу він дотримується завжди й скрізь, водночас використовуючи свою владу над людьми не для того, щоб остаточно розчавити людину, а допомогти їй – хай дуже жорстоко, але ж допомогти?

В. В. Гладишев, доктор педагогічних наук А. А. Веселкова Миколаїв


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Яким було ставлення Гобсека до Дервіля?

Categories: Нові твори

Links