Народ у повісті Пушкіна “Капітанська дочка” і в романі Лермонтова “Вадим”
– Так чи незабаром? – запитав перший голос.
…Потихеньку все перешіптувалися:
У сторіччі дворянство втратило вже колишню необмежену владу свою й спосіб її підтримувати, не вміло перемінити поводження. От одна з таємних причин, що породили пугачевский рік”.
У Пушкіна в “Капітанській дочці” образ заколотного народу – ще випадковий, виникаючий тільки з розмов. Гринев, приїхавши в міцність, при першій же зустрічі з капітаном Мироновим починає розмову про повстання: “Я чув, що на вашу міцність збираються напасти башкирцы”.
Ю. Лермонтова полягає в тому, що вони не тільки показали нам глибоку картину розвитку селянського руху, але й розкрили його неспроможність. Стихійні виступи селян були заздалегідь приречені на провал. У Росії, у відмінність, наприклад, від Франції, не виявилося тої рушійної буржуазної сили, що змогла б привести народ до перемоги. Занадто більша прірва лежала між селянами й передовим дворянством. От як писав про це Лермонтов в “Вадимі”: “Росіянин народ, цей сторукий велетень, скоріше перенесе жорстокість И гордовитість свого володаря, чим слабість його…
На Доні народився зухвалий безумець, що видає себе за государя”. Так стихійно, неусвідомлено зрів бунт селян у селищі благополучного пана Палицына. Звістка про нового царя швидко поширювалася серед народу. От як пише про це Лермонтов: “Слуги пошепки повідомляли один одному різні звістки про самозванця, про близькі бунти, про страту багатьох дворян – і таємно або явно кожний радувався…
– Днями, вуж в окрузі починається метушня…”
Обоє добутку – повість “Капітанська дочка” і роман “Вадим” – поєднує й зближає те, що вони присвячені історії нашої країни й намагаються відповістити на запитання: хто найбільш активна сила в історії – особистість або народ? Можна сказати, що автори, вивчаючи історію, спробували оголити протиріччя російського життя. Показуючи постійні виступи селянства проти кріпосного права, вони наштовхнули наступні покоління дворянських революціонерів на думку про ліквідацію рабства в Росії. Зближає ці два добутки також приблизно однаковий час опису подій: в “Вадимі” – за два місяці до пугачевского бунту в, “Капітанській дочці” – безпосередньо саме пугачевское повстання. Заслуга А. С. Пушкіна й М.
Герой повести Пушкіна “Капітанська дочка” Гринев виразив цю же думку більш коротко: “Не приведи Бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний”. Вадим – головний герой однойменного роману тайкома повідомляє своїй сестрі: “Ми досить довго чекали… але зате не дарма. Бог потрясає цілий народ для нашої помсти