Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Нарід чи чернь? – Стаття

Нарід чи чернь? – Стаття

При першому погляді на дійсність це питання не дає нам покою. Воно врізалося в нашу свідомість, воно переслідує нас вдома, на вулиці, в установі, на базарі, у трамваї… На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо, чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?.. Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без’язикових і безликих постатей? І дати на це одразу, без вагань, виразну відповідь ми тоді вагаємось.

Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що весь той людський матеріал, який заповнює будинки

і вулиці наших міст, вповні і незастереж-гю заслуговує па назву нарід. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову, оцінюємо вчинки і з потрясаючим душу жалем стверджуємо, що величезна маса живих людиноподібних істот 1941 року по народженні Хри-ста не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і основних первиів (елементів): людську гідність і національну свідомість. Що це таке людська гідність? Чи це щось подібне на мішок картоплі, чи на порвані чоботи? Не всім ясно. Що таке – національна свідомість і для чого її можна практично вжити? Також не кожному вміщується в голові.

При певних обставинах нам було

б це абсолютно байдуже. Це явище не нове. Воно вже з ирадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які живуть споконвіку своїм первісним життям. Є суспільність, що складається з раси кулі. Ілотів чи чорношкірих рабів. І нам, європейцям, це явище свідчить лише про те, що ні на хвилину ми не бажали б опинитися в стані тих виставлених па поталу випадковості людських істот. Наша душа приготовлена для сприйняття лише таких суспільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гідність.

Почувати себе людиною,’почувати себе тим, як ще колись казали, першим творінням Найбільшого Творця, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках та поступованнях – ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це значить перекреслити своє моральне обличчя.

Большевизм багато говорив про свідомість. Але його свідомість зводилась не до людської свідомості, а, як тоді говорилося, до свідомості класової, чи соціальної. А це є далеко не те саме. Основою життя є не клас, а людина. Той чи інший поділ людей не повинен заміняти основного. Не важно, до якого класу належить порядна творча свідома людина. Важно, щоб вона такою була. Бо коли привілейований той чи інший клас складається з юрби бандитів чи людського шумовиння, то будь він тричі пролетарський чи буржуазний – він сам по собі не має найменшої вартості. Не в пролетаріаті і не в буржуазії справа. А в людині. І тільки в людині.

Подібне явище помічаємо щодо національної свідомості. Багатьом ця справа видається туманною. Що за національна свідомість? Чи це, скажемо, те саме, що мішок картоплі? І їсти того не можна, і діди наші цілком вільно жили, бувши національними туманами, то чому ж не можемо лишитись і ми такими? Не торкати національної свідомості, не підшліфовувати себе, бути національною протоплазмою – ось ідеал національного несвідомого осібняка.

Поганий, фальшивий, розрахований, на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуджує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої свідомості і творчої чинності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка велика творчість. Денаціоналізація – це те саме, що коли б хтось порядну з моральними основами жінку силою зводив до ролі повії. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його історія – перманентне намагання когось зробити з нас не те, чим призначила нас природа. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту. Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі,- російська чи польська, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми, а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення пас. І тоді ніде інде, лише у наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах, нам залазили в саму душу, плювали там на все, що є для нас святого, не давали змоги боронитися. Останні роки панування большевизму особливо яскраво довели нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам вимовляти так, як хочуть вони. Диктували нам наше відношення до чужого, до того, що нам вороже.

Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду являє собою не що інше, як юрбу, що не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, що не говорить ні одною мовою. Це не є нарід. Це – чернь, це – безлика, без’язика юрба. Особливо це стосується до нашої молоді, яка з національного погляду – саме велике порожнє місце. Соромно, боляче і огидно бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, па вулицях Києва 1941 року!

Це – боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас в очах свідомих чужинців. Це нарешті, відбирає у пас безліч творчої активності й енергії. Це явище – перше і основне зло, яке треба вирвати з коренем! Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно… А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Скорочено “Нарід чи чернь” Самчука “На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса? Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без’язикових і безликих постатей?” Що ж таке народ? Чому Улас Самчук не відповідає одразу на поставлені питання? Тому що вважає: не...
  2. НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ? – УЛАС САМЧУК Скорочено (Стаття надрукована у Києві 9 листопада 1941 року в газеті “Українське слово”) “На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса? Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без’язикових і безликих постатей?” Що ж таке народ? Чому...
  3. Переказ – НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ? При першому погляді на дійсність це питання не дає нам покою. Воно врізається в нашу свідомість, воно переслідує нас вдома, на вулиці, в установі, на базарі, у трамваї… На кожному Кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?…...
  4. Аналіз (критика) статті “Нарід чи чернь?” Уласа Самчука “Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі, – російська чи польська, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми, а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас”. (Зі ст. “Нарід чи чернь?” ) Стаття Уласа Самчука “Нарід чи Чернь?”, що побачила...
  5. У пошуках людської гідності (за статтею Уласа Самчука “Нарід чи чернь?”) Не даремно Уласа Самчука називають українським Гомером XX століття. Ця людина у своїх художніх творах охопила поглядом справжнього майстра епосу життя українства на початку XX століття та за часів Голодомору. Важливе місце посідає і публіцистична спадщина письменника, у якій він свої думки, своє ставлення до майбутнього та теперішнього свого народу...
  6. Роздуми над статтею Самчука “Нарід чи чернь?” Доля українців… Нації, що винищувалася століттями ордами, військами, указами, постановами. Не так фізично, як духовно. Історичні факти піддавалися нищівній фальсифікації, цілеспрямовано знищувалася культура. Заборонялося друкування українських книжок, закривалися українські школи, бо освітня діяльність в Україні визнавалася шкідливою, “могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности…” Хто закував у кайдани волелюбну душу...
  7. Особливе місце етапі “Нарід чи чернь?” у публіцистичній спадщині Уласа Самчука І. Актуальність статті “Нйрід чи чернь?” на початку війни. (Стаття була опублі кована 9 листопада 1941 року в газеті “Українське слово”, яка стала виходити в окупованому Києві. Багато представників української діаспори мали надію на те, що фашизм знищить комунізм і дасть можливість українцям самим ви­рішувати долю України. Улас Самчук приїхав...
  8. Актуальність етапі Уласа Самчука “Нарід чи чернь?” сьогодні Улас Самчук довгі роки був відірваний від рідної землі, але доля далекої Батьківщини завжди хвилювала письменника. Усі його твори – тільки про неї і для неї. Йому боліло, що українці не почувають себе народом, нацією, перетворюються на “малоросів”, “хохлів”. “Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що весь той людський матеріал…...
  9. У. САМЧУК. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ”, “МАРІЯ” Тема. У. САМЧУК. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ”, “МАРІЯ” Варіант 1 1. Батьківщиною для У. Самчука… А Є Поділля. Б Полісся. В Волинь. Г Канада. 2. Визначте письменника, з яким не навчався Улас Олексійович, перебуваючи за кордоном. А О. Ольжич. Б І. Багряний. В Є. Маланюк. Г Л. Мосендз....
  10. Не зраджуй тих, кого приручив (стаття в газету на морально-етичну тему) Як багато вже сказано про наших домашніх улюбленців – котів, собак, птахів і хом’яків, та все марно. Бо кожного разу, зустрічаючись із випадками людської зради і жорстокості, відчуваєш: про це не можна мовчати. Людина завжди прагнула до спілкування із живою природою, адже так мало для цього залишилося можливостей у місті....
  11. Мої враження віл статті У. Самчука “Народ чи чернь?” Хто ми є? Народ чи чернь? Нація чи маса? Перед нами постають ці емоційно-схвильовані питання, в яких відчувається пристрасть письменника-патріота та непідробна щирість і схвильованість. У статті “Народ чи чернь?” Улас Самчук розкриває проблеми морального обов’язку, духовності, змальовує контрасти в людських душах і вчинках. Він, передусім, прагне пробудити волелюбний дух...
  12. Різдвяне свято (стаття у газету) Український народ святкує Різдво. Це чудове свято, в якому з’єдналися християнські традиції з обрядовістю язичництва. Саме така єдність зробила це свято справді народним, веселим, таким, що запам’ятовується надовго. У мою свідомість воно ввійшло зі святковою вечерею, до якої бабуся готувала обов’язково 12 страв; з колядками, коли я ходив разом із...
  13. Ти і твій хліб (стаття дискусійного характеру в публіцистичному стилі) Хмаринка в небі над житами, Лоскоче погляд колосок. І прославляє над віками Блаженну працю хлібороб… Чи замислюємося ми над тим, яке місце посідає хліб у нашому житті? Чим є він для нас, такий теплий та пахучий, святковий та буденний, чарівний та звичайний? Який зміст ми вкладаємо у куплену в кіоску...
  14. Толерантність та її підгрунтя (стаття на морально-етичну тему) Люди, яких люблять і шанують, не обов’язково вродливі і не завжди винятково розумні. Проте вони мають такі якості, які полегшують їм установлювати контакти з іншими людьми й допомагають знаходити собі друзів. Ці якості можуть бути закладені в характері від самого народження, але їх можна й набути, доклавши до цього певних...
  15. Стаття в газету: Усі різні – усі рівні Який загадковий світ у своїй грандіозній картині – поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше – своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким...
  16. Лист до редакції журналу (стаття на морально-етичну тему) Вельмишановні жителі планети Земля! До вас звертається мешканка чарівного і неповторного міста Харкова, яке знаходиться у невеликій, проте надзвичайно цікавій державі – Україні. Ви зди­вовані? Не знаєте такої сторони? Авжеж. Наша планета така велика, на ній жи­ве так багато людей у найрізноманітніших краях. Вони неповторні у своїй істо­рії та культурі....
  17. Стаття Замятіна “Я боюся” Першої за часом, та й за значенням стала сама нашуміла зі статей Замятіна “Я боюся”. У ранні післяжовтневі роки в літературі переважав безпосередній відгук на події – піднятий, стверджуючий, але багато в чому поверхневий. Замятін без натяків заявив, що цього недостатньо, що не можна задовольнятися творчістю “в’юнких авторів… знаючих, коли...
  18. Стаття Куліша про Котляревського в “Основі” Не може бути сумніву, що Чернишевський мав тут на увазі передусім Шевченка, про якого він докладно писав на початку рецензії, а також Марка Вовчка, творчість якої критик оцінював надзвичайно високо. Стаття Куліша про Котляревського в “Основі” мала широкий резонанс. Не всі поділяли думки Куліша, як видно, не поділяла і редакція...
  19. Чи має людство космічне майбутнє? (Стаття в газету) Ніч… Чи є щось прекрасніше за небо, усіяне зорями? Зорі… Вони милі і привітні, радіють разом з нами, а іноді здаються холодними і недосяжними. У повній тиші чути спокійне поскрипування чумацьких возів. Це повертаються з Криму чумаки. Бажання швидше опинитися вдома та зоряна небесна карта вказують на правильно обрану дорогу....
  20. Ювілей Тараса Шевченко (стаття в стінгазеті) У нашій школі ми святкували ювілей відомого українського поета – Тараса Григоровича Шевченко. У цьому святі брали участь всі класи. Учні готувалися розповідати вірші поета, його балади, а також уривки із прозаїчних добутків і деякі цікаві відомості з біографії. От 5-тые класи підготувати матеріал про дитинство Тараса, важке положення кріпаків....
Нарід чи чернь? – Стаття
«
»