“Найогидніші очі порожні…”
Кожна дитина змалку знає, що обманювати – це великий гріх, але, мабуть, не має на світі Такої людини, яка б жодного разу в житті не порушила цей заповіт. І кожен, хто порушив його більше, ніж один раз, може впевнено сказати, що набагато легше це робити не підводячи очей, ніж дивлячись на того, кого з тих або інших причин доводиться обманювати.
А в дитячому віці зовсім не зрозуміло, як дорослі по очах можуть встановити, що з того, що ти говориш, є правдою. Або ще-вони, посміхаючись, кажуть: “Подивись мені в очі і скажи це ще раз.” У цих словах
Минає час, і ти помічаєш, що все частіше і частіше звертаєш увагу на очі людей. Спочатку тільки на гарні, а потім на всі, намагаючись зрозуміти, чим певні очі
Ось вже й ти по очах можеш зрозуміти, наскільки чесною і відвертою є людина, що розмовляє з тобою. Дійсно, в очах відбивається правда, яку знає мозок і відчуває душа. Так, саме душа криється в глибині очей за веселими іскорками й азартними вогниками, за сумним довгим поглядом і блиском тривоги. Очі людини виражають її характер і вдачу, розповідають про те, як вона сприймає життя, про її інтереси і бажання, клопоти і тривоги, цілі і сподівання, відбивають її душу. Ось вони, емоції і почуття людей, старанно приховані за щоденною маскою на обличчі. Надбання внутрішнього світу людини, краса чи ницість її душі відбиваються в глибині очей.
Але іноді серед мільйонів очей раптом зустрічаються такі, що є гіршими навіть за жорстокі, бо вони порожні, нічого не виражають, вони лякають своєю порожнечею. Люди з такими очима однаково байдужі до зла і добра навкруги, вони не передбачувані в своїх вчинках. Такі люди нічим не цікавляться, їх ніщо не приваблює, їх внутрішній світ бідний, а душа – мала, вона не здатна на почуття. Малість таких душ не відбивається в очах, в результаті вони порожні, як скло, що нічого не відображає.
Тому і вдивляємося ми в глибокі очі, і так швидко відводимо погляд від порожніх, бо звикли дивитися в дзеркало, а не в скло.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)