Поряд з Хосе Марти, що призначав свої добутки підростаючому поколінню всієї “великої батьківщини” – Латинської Америки, в окремих країнах континенту в цей же час з’являються письменники, що звернулися у своїй Творчості до дітей. Великий внесок у розвиток жанру оповідання вніс один з найбільших майстрів латиноамериканської літератури Орасио Кирога (1878 – 1937). Він написав для дітей і свої знамениті “Казки сельви” (1918). Народжений в Уругваї, письменник біля десяти років прожив у тропічній сельві – незайманому лісі аргентинської
провінції Мисионес – удалині від міст і більших селищ. Кироге вдалося вловити й передати неповторна своєрідність його величної природи, що оточувала. Загадковість тропічного лісу, що надійно приховує свої таємниці, залучає письменника. Під його пером виникає виконана великої художньої сили картина сельви і її мешканців, те ворожих, те дружніх людині.
Тема “зеленого пекла” розроблялася багатьма латиноамериканськими письменниками. Сам Кирога присвятив їй ряд збірників оповідань: “Дикун” (1920), “Анаконда” (1921), “Пустеля” (1924), “Вигнанці” (1926). У цих оповіданнях людин бореться
з конфронтуючої йому дикою природою й найчастіше програє в цьому єдиноборстві. Навпроти, “Казки сельви” і частково “Анаконда” написані з інших творчих позицій: тут людина дружить із лісом і із тваринами, що населяють його. Коли тигр намагається вбити людини, йому на допомогу приходять усе риби, тому що раніше герой казки захистив їх від людей, які глушили рибу динамітними шашками (“Переправа через Ябебири”); люди, що живуть у сельві, лікують хворих звірів (“Сліпа лань”), доглядають за ними (“Казка про дві барсучат і про дві хлопців”), і звірі платять їм за це добром. Удень і вночі несе на собі черепаха свого хворого друга – мисливця, щоб скоріше доставити його в Буенос-Айрес, де його зможуть вилікувати (“Гігантська черепаха”). Кирога винятково зірко бачить життя мешканців сельви, прекрасно знає їхні звички й звички. Безсловесні герої казок під його пером знаходять можливість виразити свої думки й почуття. “Казки сельви” відрізняє поетичність, оригінальність і свіжість авторського бачення, ці казки глибоко ліричні.
Поява “Казок сельви” принесло Кироге славу національного письменника Аргентини й Уругваю. Відома далеко за межами Латинської Америки, книга неодноразово видавалася масовими тиражами російською мовою.