Мої враження від знайомства з поезією Уолта Уітмена

Уолт Уітмен. Це ім’я знайоме не тільки кожному американцю, але й кожній людині, яка цікавиться літературою. Оригінальний мислитель, публіцист, критик, чудовий поет, він залишив неоціненний спадок своїм нащадкам, рідній Америці. Його ім’я сяє поруч з іменами Шевченка, Пушкіна, Байрона. Російський письменник Корній Чу-ковський, підкреслюючи величезний вклад Уітмена в скарбницю світової літератури, писав: “Уся його письменницька сила в надзвичайно живому почутті безмежної широти Всесвіту, котре ніколи не полишало його”. Доля не балувала

поета. Він рано почав працювати, щоб трішки допомогти батькам. Його вчителем стало суворе, неласкаве життя, а світосприйняття сформувалося під впливом сторінок Священної історії, яку в батьківській убогій оселі знали напам’ять. Можливо, саме звідси, з босоногого і напівголодного дитинства, взяли свої витоки такі важливі для творчості письменника ідеї, як ідея рівноправності всіх людей, віра в братерство народів і невичерпність людського генія?

Про що писав у своїх віршах Уолт Уітмен? Про все, що стосується людського життя: про душу і тіло, життя і смерть, про природу і космос, про чоловіка і жінку,

про війну і мир. Найкращим виданням поета була збірка “Листя трави”, яка писалася протягом сорока років і яку дуже цінував автор, бо “це переважно була спроба передати… емоційну та особистісну природу людини… і зробити це вільно, вичерпно і правдиво”.

Я – зі старих і молодих, настільки з дурних, Як і з мудрих складений, Байдужий до інших, завжди уважний до інших, Материнство в мені та батьківство, дитина я і дорослий…

Познайомившись з віршами Уітмена із цієї збірки, я довгий час залишалася під впливом романтичних описів не тільки природи, зовнішності людини, а й внутрішнього стану душі. Усі природні стихії у його віршах наче живі, вони мають душу, “чують”, “дихають”, “розмовляють”.

Ти, море… З берега бачу, як пальцями кривими ти маниш мене І відринуть не хочеш, хоч трохи мене не відчувши…

Коли поет захоплюється цвітінням бузку, йому здається, що листочки – то “яскраво-зелені серця”, і кожен листок – “це диво”, це особистість, бо нема двох однакових сердець, а тому нема двох однакових листків. У віршах Уітмена вражає також і погляд на людське тіло, який був співзвучним ставленню до нього древніх греків. Американський поет вважав, що в людині повинно бути все прекрасним – і тіло, і душа, вони повинні гармонійно розвиватися, доповнюючи один одного: Я сказав, що душа не більша за тіло, І сказав, що тіло не більше за душу. Уолт Уітмен справді багатоплановий поет, перелік тем, яких він торкається, дуже широкий. З великою симпатією митець ставиться до людей усіх професій, віросповідувань і кольору шкіри. Він вважає, що людина незалежно від своє-го соціального становища має бути чемною, справедливою, щирою. Саме таким бачив поет президента Лінкольна, убитого найманцем.

Лінкольн був для Уітмена взірцем демократії, тому він і називає його “капітаном”, “батьком”. Йому присвячено один з найкращих і найліричніших віршів збірки “Коли бузок розцвітав торік у моєму дворі”, він пронизаний смутком та жалем:

Коли настане весна, всі троє будуть зі мною: Бузок, що цвіте кожен рік, і зірка, що впала на заході, І думка про того, кого я люблю.

Читаючи вірші Уітмена в перекладах російьских і українських письменників, відчуваєш себе частиною великого і неосяжного океану людського всесвіту. Поет змушує відчувати кожну струну своєї д>ші, милуватися навколишнім світом і людиною – найціннішим створінням космосу. Я дуже рада, що познайомилась із творчістю великого гуманіста, філософа і поета – Уолта Уітмена, відкрила для себе нові сторінки американської поезії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5.00 out of 5)

Мої враження від знайомства з поезією Уолта Уітмена