Мої враження від знайомства з поезією Уїтмена

Уолт Уїтмен – оригінальний мислитель, публіцист, критик, чудовий поет. Він залишив неоціненний спадок своїм нащадкам, рідній Америці. Доля не балувала поета. Він рано почав працювати. Його вчителем стало суворе життя, а світосприйняття сформувалося під впливом сторінок Священної історії, яку в батьківській убогій оселі знали напам’ять.

Можливо, саме з босоногого і напівголодного дитинства взяли свої витоки важливі для творчості письменника ідеї рівноправності всіх людей, віра в братерство народів і невичерпність людського генія.

Про

що писав у своїх віршах Уолт Уїтмен? Про все, що стосується людського життя: про душу і тіло, життя і смерть, про природу і космос, про чоловіка і жінку, про війну і мир. Найкращим виданням поета була збірка “Листя трави”, яку він писав протягом сорока років. “Це була спроба передати… емоційну та особистісну природу людини… і зробити це вільно, вичерпно і правдиво”.

Я – зі старих і молодих, настільки з дурних,

Як і з мудрих складений,

Байдужий до інших, завжди уважний до інших,

Материнство в мені та батьківство, дитина я і дорослий…

Познайомившись з віршами Уїтмена,

я довгий час була під впливом романтичних описів не тільки природи, зовнішності людини, а й внутрішнього стану душі. Усі природні стихії у віршах наче живі, вони мають душу, “чують”, “дихають”, “розмовляють”. Коли поет захоплюється цвітінням бузку, йому здається, що листочки – то “яскраво-зелені серця”, і кожний листок – “це диво”, це особистість, бо нема двох однакових сердець, а тому нема двох однакових листків.

У віршах Уїтмена вражає також і погляд на людське тіло. Американський поет вважав, що в людині повинно бути все прекрасним – і тіло, і душа. Вони повинні гармонійно розвиватися, доповнюючи одне одного:

Я сказав, що душа не більша за тіло,

І сказав, що тіло не більше за душу.

З великою симпатією митець ставиться до людей усіх професій, віросповідань і кольору шкіри. Він вважає, що людина, незалежно від свого соціального становища, має бути чемною, справедливою, щирою. Саме таким бачив поет президента Лінкольна, убитого найманцем. Йому присвячено один з найкращих і найліричніших віршів збірки “Коли бузок розцвітав торік у моєму дворі”. Він пронизаний смутком та жалем:

Коли настане весна, всі троє будуть зі мною:

Бузок, що цвіте кожен рік, і зірка,

Що впала на заході,

І думка про того, кого я люблю.

Читаючи вірші Уїтмена в перекладах російських і українських письменників, відчуваєш себе частиною великого і неосяжного океану людського всесвіту. Поет змушує відчувати кожну струну своєї душі, милуватися навколишнім світом і людиною – найціннішим створінням космосу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Мої враження від знайомства з поезією Уїтмена