Мої враження від повісті О. Кобилянської “Людина” – Олена Акульшина
Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року
Автор: Олена Акульшина
Мої враження від повісті О. Кобилянської “Людина”
(Мій улюблений твір)
Чи замислювалися ви над тим, чому серед діячів української літератури так багато жінок? Мабуть, це риси національного характеру, а також традиція, яка тягнеться ще з давніх часів – княгині Ольги, Анни Ярославни, Насті Лісовської (Роксолани), Марії Заньковецької, Соломії Крушельницької, Лесі Українки тощо. У цьому ряду стоїть і видатна українська письменниця Ольга Кобилянська.
Хто, як
Олена Ляуфер повстала проти тупоумного, обмеженого міщанства, яке жило лише заради багатства
Однак життя посилає Олені самі випробування : смерть нареченого, безглузде самогубство брата, звільнення батька з робота, його пияцтво та страшна матеріальна скрута. Дівчина бореться, як може, тримає на собі господарство, ухвалює важливі рішення. Але сили нерівні. І вона вирішує піти на самопожертву – вийти заміж за нелюба, але заможного чоловіка, це весілля рівнозначне духовному самогубству.
Як складеться долі героїні повісті далі, ми не знаємо. Але важливе те, що, за висловом Д. Павличка, “навіть переможені героїні Кобилянської лишають враження сильніших людей, ніж їхні переможці”.
Минуло багато років. За цей час проблема, наявна у творі “Людина”, зникла (чи майже зникла), але з’явилися інші – як звільнитися від тягаря чоловічих обов’язків і знову стати жінкою. Та в будь-якому випадку героїні О. Кобилянської вчать нас ніколи не втрачати власної гідності, бути сильними й наполегливими в освіті, у досягненні своєї мети, не втрачати почуття милосердя й обов’язку перед ближніми. Читаючи повість письменниці, ми, крім нових думок та ідей, одержуємо ще й велику естетичну насолоду, недаремно деякі її сторінки називають “золотими краплями”, “поезіями в прозі”.