Не так давно я здогадалася, чому всі діти люблять ходити до зоопарку. По-перше, маленькі діти й маленькі звірята мають багато спільного – полюбляють гратися, недовірливі до сторонніх, обожнюють ласощі. По-друге, діти сприймають звірів як великі іграшки. На мій погляд, ці “іграшки” набагато кращі, ніж ті, що чекають на нас удома. Ми з мамою ходимо до Зоопарку кожної весни. Маму цікавлять мавпи та ведмеді, особливо білі. А я люблю риб, тому перш за все тягну її до невеличкого будиночка, де розміщений Акваріум. Майже всіх риб я вже знаю напам’ять.
Маленький швидкий даніо реріо має поздовжні чорні смужки, гуппі народжують живих мальків, апістограмма виблискує, як діамант. Півники яскраві, як веселка, але мені все ж більше подобаються чорно-білі скалярки. Дуже цікава рибка – коридорас, а неони – це справжні коштовні камінці. В одному з Акваріумів живуть маленькі рожеві жабки. Інколи вони здаються іграшковими, коли довго не рухаються. Мама чомусь жабок не дуже любить, а я можу годину спостерігати за ними. Після Акваріуму ми йдемо до мавп. Вони дуже потішні, рухливі й галасливі, біля них завжди багато глядачів. Всі сміються, коли Мавпа випросить
цукерку або печіїво та ласує, не соромлячись нікого. Ведмеді серйозні та спокійні. Шубки у них різні, а повадки схожі. Тільки Білий ведмідь більше плаває, а бурий ходить по клітці. Поруч з ведмедями живуть Лисиці й вовк. Лисиці якісь маленькі, я гадала, що вони більші (чи то я підросла), а вовк схожий на собаку, і очі в нього зовсім не злі. Вздовж високого паркану розташовані Вольєри з копитними. Олень охоче їсть гілку з листям або траву, а величезного яка я боюся годувати. Навпроти парканчика, за яким прогулюються Лами, знаходиться басейн, де живе сім’я бегемотів. Зуби у Мами-бегемотихи величезні, страшні, але всі кажуть, що вона досить доброзичлива, турбується про свого малюка, а на нас не звертає уваги. У просторому Загінчику живе стадо камерунських кіз. Вони майже такі, як звичайні кози в селі, дуже довірливі, тільки зовсім чорні. За невеличким озером, де плавають білі й чорні лебеді, можна побачити Вольєри для птахів. Ми з мамою поспішаємо туди. Довго стоїмо перед страусами. Вони такі кумедні! Ходять, злегка перевалюючись, як качки, чистять дзьоби об металеву сітку. Ноги в них довгі та сильні, а очі великі, красиві. Неподалік живе марабу, схожий на невеселого лелеку. Не так давно в зоопарку з’явилася Колекція фазанів, дуже цікавих птахів з довгим хвостом. Золотий фазан має жовте пір’я, срібний – сірувате, а королівський взагалі різнокольоровий. Поруч із Фазанами живуть павичі! Самочки мають пір’я темно-сіре, хвіст у них короткий, а самці з погордою демонструють своє яскраве вбрання. Далі йдуть Вольєри з хижими птахами, але їх я чомусь трохи побоююся, тому довго ми там не затримуємося. Треба ще підійти до Клітки з дикобразом. Дикобраз живе в зоопарку давно. У нього є дерев’яний будиночок, де він ховається від дощу та спеки. А схожий дикобраз на великого їжака, який забув зробити зачіску – голки довгі, стирчать у різні боки. Далі, за двома рядами металевої сітки, живуть два Крокодили. Точніше. це каймани, але ми зазвичай називаємо їх крокодилами. Отут вже мама починає чомусь поспішати, а мені хочеться роздивитися цих красунчиків як слід. Вони мені дуже подобаються, як і Великі черепахи, їх сусідки. Ось новий житель зоопарку – Двогорбий білий верблюд. Хочеться познайомитися з ним ближче, але інші відвідувачі зоопарку нас попереджають, що він може плюнути, як невихований хлопчисько. І все одно не хочеться його покидати. Одна з частин Зоопарку – це вже не парк, а невеличкий ліс. Там ходять Олені. Їх не кожного разу можна побачити, тому ми з мамою зраділи, що нам пощастило. Олень – елегантна тварина, ходить обережно, мабуть, щоб не зачепитися рогами за гілки дерев. А ще в Зоопарку живуть поні. Вони там працюють – возять дітей і на спині, і у візочках. Коли я була маленькою, кожного разу каталася на поні, а зараз я вже точно для них важкувата.
