Мої враження від незвичайної пригоди

Відомо чимало історій про те, як хижі звірі рятували людей. Напевно, усі читали про Маугли, якого вигодувала своїм молоком вовчиця. Вона прийняла людське дитинча за своє. За “свого” Маугли визнавали всі звірі. Крім тигра. Але інші хижаки оберігали людське дитя й удень, і вночі. Дивне поводження тварин? Звичайно. Але ця незвичайна пригода вразила мене найбільше. Здавалося б, зима, хуртовина… Але голодні вовки, знайшовши легку поживу, не шматують її, а оберігають. Рятують. Допомагають. Таке не завжди можна між людьми зустріти. Згадаємо хоча

б, як Діва Марія народила Исусика в хліві, тому що в людському житлі для них не виявилося куточка

Все-таки, чим керувалися вовки? Напевно, інстинктом. Втім, ця справа науковців – досліджувати, аналізувати. Я ж тільки нагадаю відому приказку, що не так страшно вовка, як його малюють. Може, у тім, що вовки нападають на людей, винні самі люди. Може, люди підсвідомо стають агресивними, побачивши хижака, що навіть не думав нападати. Але агресія породжує агресію. Страх породжує страх. Зло породжує зло. А добро породжує добро

Думаю, що треба по-іншому ставитися до природи, до всього живого. Особливо, коли відомі такі факти

нестандартного поводження хижаків

Світлана Іванівна у свої 56 років через важку недугу повністю втратила зір. Жила вона на окраїні міста вдвох із чотириногим другом. Барс (так кликали собаку), здавалося, готовий був віддати своїй господарці власний зір, тільки б не бачити, як вона раз у раз натрапляє те на стіну, то на шафу. Звичайно, до Світлани Іванівні приходили й з відділу соціального забезпечення, і з органів милосердя… Але горда жінка запевняла, що з усіма проблемами справляється сама. А на прогулянку її виводив собака Барс. Маршрут завжди один: через парк, по набережній – і додому. І відомо, що лихо не ходить поодинці, вона обов’язково іншу за собою веде. Якось робітники перерили в парку доріжку, який завжди прогулювалися наші герої. Було літо, жара… І робітники, пообідавши, примостилися в холодочке на відпочинок. Звичайно, вони бачили жінку із собакою. Але йшла вона так упевнено, що вони й подумати не могли, що вона сліпа. Тільки от собака чомусь увесь час хотів вернутися назад, виривалася, навіть гнівалася на свою господарку. А Світлана гордо йшла вперед.

Раптом вона зникла. Робітники кинулися жінці рятуйте! витягнули із широкого рову. На щастя, вона не була травмована. Але якби Світлана навчилася відчувати свого чотириногого друга так, як він відчував її, усе було б набагато краще. Тепер зі Світланою прогулюється її сусідка. Тому Барс почуває себе вже набагато спокійніше. І все-таки вони змінили маршрут


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мої враження від незвичайної пригоди

Categories: Нові твори

Links