Мотиви лірики Т. Шевченка років заслання
Десять років солдатської неволі із царською “забороною писати і малювати” – найтрагічніша сторінка життя Т. Г. Шевченка. Знаючи, що він буде покараний, поет продовжує писати й малювати. “Караюсь, мучусь, але не каюсь” – таким було його життєве кредо. Криючись від стороннього ока, поет пише вірші, у яких – протест проти царського свавілля, готовність боротися до кінця.
Провідними мотивами поезій періоду заслання були: сум за рідним краєм, самотність, боротьба за волю, за звільнення від самодержавства всіх народів, які жили
Нудьга і осінь. Боже милий. Де ж заховатися мені? Що діяти? Уже й гуляю По цім Аралу; і пишу Віршую нищечком, грішу. Однак мотив суму в творчості цього періоду – це не песимізм, бо сподівання зборюють журбу, а віра здолає зневіру. І в цілому оптимізм Шевченка-невільника бере гору над песимізмом:
Може, ще я подивлюся На мою Україну… Може, ще я поділюся Словами-сльозами З дібровами зеленими! Мало того, у багатьох творах,
Бодай кати їх постинали. Отих царів, катів людських. Морока з ними, щоб ви знали. У своїх поезіях того періоду поет правдиво показує і гнівно засуджує кріпосників, їх безчинства, моральну розбещеність. Цей мотив звучить і в поезії “І виріс я на чужині”, і в поемі “Княжна”. Одним із кращих творів періоду заслання є поема “Варнак”, де стихійний протест селян проти панської кривди й наруги набуває особливої сили.
Отже, ні тілесні недуги поета (ревматизм, цинга, хвороба очей), ні муштра, яка завдавала великих мук, фізичних страждань, не могли зломити його духу, його моральної високості. А поезії цих років свідчать про те, що борець за правду не схилив голови перед царем та його слугами. Незважаючи на тяжкі обставини, Т. Шевченко писав поезії, сповнені антикріпосницьких, антицарських мотивів, бо завжди і скрізь поета хвилювала не стільки своя власна доля, скільки трагічна доля простого люду.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)