Моральні цінності Тетяни Ларіній (по романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”)
На початку XIX століття в Європі зароджується романтизм. По його канонах жіночий ідеал – поетична дівчина. І така дівчина з’являється в романі “Євгеній Онєгін”. Тетяна Ларіна – улюблена героїня поета, найвідоміший жіночий образ російської літератури. Очевидно, у мистецтві можливо таке чудо, коли художник всерйоз захоплюється своїм власним утвором. Імовірно, і Олександр Сергійович, працюючи над романом “Євгеній Онєгін”, захопився чудесною дівчиною, що оживає під його пером.
Тетяна й виглядом, і душею близька музі поета,
Давно її воображенье,
Згоряючи млістю й тугою,
Жадало їжі фатальний…
Тетяна зустрілася з Євгенієм Онєгіним. Пушкіна прав, помічаючи, що любов до Онєгіна зародилася в Тетяні не тому, що вона довідалася його, відкрила й зрозуміла його неабияку натуру.
У єдиний образ облеклись,
В одному Онєгіні злилися.
И все-таки в цьому виборі виявилася незвичайність Тетяни. Вона не полюбила й не змогла б полюбити нікого зі свого оточення. Вона була чужий не тільки у своєму середовищі провінційних дворян. Чистоту душі Тетяни оберігала близькість до інший світу, до народної Росії, уособленням якої була нянька.
Тетяна дуже любить природу: іграм з однолітками вона віддає перевагу самотнім прогулянкам. Її улюблена пора року – зима:
Тетяна (російська душою,
Сама не знаючи, чому)
З її холодною красою
Любила російську зиму…
Життя природи близьке й знайома їй з дитинства. Це мир її душі, мир нескінченно близький. У цьому світі Тетяна вільна від самітності, від нерозуміння, тут почуття знаходять відгук, спрага щастя стає природним законним бажанням. І протягом всього життя Тетяна зберігає в собі цю цілісність і природність натури, які виховуються лише в спілкуванні із природою.
Тетяна інстинктивно, серцем, а не розумом, відчула в Онєгіні близької людини. Як не був стриманий Онєгін під час першої зустрічі, як не була під маскою світської люб’язності схована його особистість, Тетяна зуміла вгадати його винятковість. Природність, глибока людяність, властиві Тетяні, раптом при першому зіткненні з життям прийшли в рух, зробили її сміливої й самостійної. Полюбивши Онєгіна, вона перша робить важливий крок: пише йому лист. Саме тут роман досягає кульмінації.
Визнання Тетяни, що дихало такою любов’ю й такою щирістю, не почуте Онєгіним. Євгеній, далекий “піднесеним почуттям”, не був здатний відповісти дівчині. Одповідь Онєгіна віддалила його від Тетяни. Вона живе самотньо й важко страждає:
Любові божевільні страданья
Не перестали хвилювати
Младой душі…
Потім для дівчини починаються важкі випробування: дуель Онєгіна з Ленским, загибель Ленского й від’їзд Онєгіна. Ольга незабаром утішилася й вийшла заміж – Тетяна залишилася одна. Під час чергової прогулянки вона попадає в будинок Онєгіна. Читаючи його книги, вона довідається про можливість конфлікту людини із суспільством, у душі її народжується сум’яття, її розум осягає нові істини. Мир став іншим і не схожим на той, що бачився з вікна рідного дому.
Що ж було несподіваного й непоясненого в Тетяні, що зустрів Онєгін у Петербурзі? Тетяна стала тиха, байдужа, “безтурботною принадністю мила”, вона почувала себе спокійно й упевнено й коли йшла із чоловіком, і коли приймала замилування бабусь і чоловіків, ” очей, щоловили погляд її,”. Світло змусило Тетяну жити за своїми законами, навчив її “володіти собою”, упокорювати щирі й безпосередні рухи серця. Але така багата натура, як Тетяна, не могла перестати бути собою.
Онєгін розглянув у зовні холодній княгині й колишню й у той же час нову, зрілу, душевно багату Тетяну, побачив у ній теперішньої людини, і душу його, томившаяся на самоті, кинулася до неї. Онєгін пише Тетяні лист, у якому освідчуватися в коханні. Але тепер для неї саме головне – це борг перед чоловіком, вона навчилася володіти собою, упокорювати себе. Раніше, до заміжжя, вона була готова пожертвувати собою, але вона не може пожертвувати честю свого чоловіка. Тетяна не здатна на обман, на угоду зі своєю совістю. Це основна властивість характеру героїні, що робить її щиросердечний вигляд таким привабливим. “Євгеній Онєгін” – філософський роман, роман про сенс життя. У ньому Пушкін піднімає проблеми буття, міркує про те, що таке добро й зло. І якщо життя Онєгіна безглузда, воно сіяє зло. смерть, байдужність навколо себе, те Тетяна – особистість цільний, гармонічна, а зміст свого життя вона бачить у любові, у виконанні свого боргу перед чоловіком. Примирившись із суворими законами життя, що позбавляли людини щастя, Тетяна змушена боротися за своє достоїнство, проявляючи в цій боротьбі безкомпромісність і властиву їй моральну силу. Саме в цьому полягає висока моральність Тетяни. Відкриття такого характеру російської жінки, як Тетяна, з її готовністю захищати себе й свої моральні переконання було величезною художньою перемогою Пушкіна.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)