“Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”

Творчість відомого українського письменника і режисера Олександра Довженко відома у багатьох країнах і має широке світове значення. Колись сказані митцем слова “Я належу людству” сьогодні повністю підтверджені життям та діяльністю письменника. Своєму народові О. Довженко віддав свою душу, свій талант і своє серце, вклавши їх в свої твори, одним з яких є кіноповість “Зачарована Десна”.

Народна мораль у всі часи була і залишається зараз найважливішим засобом виховання нового покоління. Автор повісті у своєму творі відмовився

від звичайного переказу вражень свого дитинства і таким чином ніби підняв завісу над самим потаємним, найважливішим у житті людини. Письменник яскраво зобразив, як у трудовому середовищі сформувався його світогляд, який вплинув на становлення його як майбутнього талановитого митця, як оточуючі людину об’єктивні чинники виховали у нього вірне ставлення до усього прекрасного і потворного, до правди і кривди.

Вихований у великій повазі до праці, О. Довженко усе своє життя звеличував її у своїх творах, бо бачив справжнє людське щастя і красу особистості саме в труді. Це й засвідчує кіноповість “Зачарована

Десна”, в якій автор розповідає про звичайних сільських трудівників, людей праці, про їх ставлення до труду як до творчості. Наприклад, підтверджують це слова матері маленького Сашка: “Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю щоб виростало”. Саме це висловлювання, по суті, визначає тональність та ідею усього твору.

У майстерно дібраних деталях, які письменник відображає на протязі усіх подій твору, він гармонічно пов’язує моральну та естетичну красу людини у праці. Саме такою людиною хлопчик запам’ятав свого прадіда, саме таким письменник згадує і свого батька. Його портрет він змалював і світі народного сприймання, у світі гармонійного поєднання фізичної досконалості, працьовитості та високих моральних якостей. Запам’ятовується портретна характеристика батька, надана у творі автором: “Велика темноволоса голова й великі розумні сірі очі, тіло оте, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі”. Крім того, батько Сашка мав високу внутрішню моральну культуру своїх почуттів і думок, був тактовним і шанобливим.

Навіть сама важка, але чесна праця, готовність завжди і усім прийти на допомогу, підносять його в наших очах та дають право не тільки письменнику, а й усім іншим бачити батька Сашка прекрасним працівником та людиною, гідною поваги. О. Довженко каже, що з нього можна було писати портрети лицарів і богів, що він годився на все, що завгодно. Внутрішня краса, високі моральні якості та поетичність душі кожного з героїв кіноповісті зробили їх привабливим для тих, хто розуміє, що таке справжній труд, для тих, хто знає і поважає важку працю селянина.

На мій погляд, саме образ Сашкового батька є зразком духовної величі і моральної краси людини, в якій поєдналися найкращі якості українського народу. Лише спираючись на ці якості ми зможемо стати повноцінними членами сучасного суспільства, гідними представниками великого та незламного українського народу. Сам письменник доходить висновку, що саме з дитинства він виніс любов до рідного краю, любов до свого народу. Деснянські селяни навчили Сашка, ще малого, працювати, поважати старших, цінувати і розуміти прекрасне, творити добро. Завдяки цим людям О. Довженко на протязі усього свого життя не втрачав здатності “бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах”. А для мене кіноповість стала своєрідною книгою життя. Завдяки їй я зрозумів, що людині обов’язково треба любити працю, поважати батьків і шанувати старість. Твір став для мене своєрідним поштовхом для мого особистого вдосконалення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

“Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”