Митина любов характеристика образа Каті
Катя – кохана Мити (“миле, гарненьке личко, невелика фігурка, свіжість, молодість, де жіночність ще мішалася з дитячістю”). Звичайний для Буніна жіночий образ: з дитячою довірливістю сусідять ознаки якоїсь таємної порочної досвідченості (порівн. Олю Мещерскую з оповідання “Легкий подих”). К. учиться в приватній театральній школі, ходить у студію Художнього театру, живе з мамою, “завжди курящої, завжди нарум’яненою дамою з малиновими волоссями”, що давно вже залишило чоловіка На відміну від Мити, К. не поглинена любов’ю
Її захопленню потурає директор школи, “самовдоволений актор з безпристрасними й сумними очами”, що щоліта відправлялося на відпочинок із черговий спокушеної їм ученицею. “Постом з К. почав займатися директор”, – указує Бунін Як і в оповіданнях “Чистий понеділок”, “Пароплав “Саратов”, найважливіші події в житті героїв співвідносяться згодом Великого Поста. Саме в шостий тиждень Великого Поста, останню перед Жагучий, К. здає іспит
> всі кудись поспішає”. Побачення з Митей усе скорочуються, і останній сплеск почуттів К. збігається з його від’їздом у село. Всупереч угоді, ДО. пише Мите всього два листи, причому в другому зізнається, що змінила йому з директором: “Я дурна, я бридка, зіпсована <...
> але я безумно люблю мистецтво! яуезжаю – ви знаєте, з ким…
” Цей лист і стає останньою краплею – Митя зважується на самогубство. Зв’язок з Аленкой лише підсилює його розпач (3. Гиппиус уважала, що цього епізоду насправді “не могло бути”).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)