Мистецтво бути собою
Важко сказати, чи існує взагалі таке мистецтво – бути собою. Це, скоріше, право бути собою таким, яким ти є. І щоб інші сприймали тебе саме таким, бо коли кожен намагається тебе “переробити”, це викликає спротив, небажання піддаватися чужим впливам і, взагалі, породжує неадекватну реакцію стосовно тих подій, що відбуваються. Перш ніж творити себе, – бути собою, – слід з’ясувати, який ти є? Що ти можеш? Мабуть, треба бути режисером свого життя. Та слід пам’ятати, що корисливі інтереси ніколи не мали особливого успіху, бо все одно
Врешті, слід поставити перед собою мету, хай навіть найпростішу, – наприклад, робити щоранку зарядку, – і намагатися будь-що її досягнути. І довести, що в тебе є воля. А далі ситуацій вольових виявів буде безліч. Певні регулятори, які ти встановиш для себе, мають працювати. Наприклад, не пускай пустих слів попереду думок. Адже висловлюванням можна бездумйо поранити чиєсь вразливе серце. Розумним словом можна підбадьорити, надихнути на творчість, на добрий вчинок, навіть на геройство. “Найгірша людина – та, яка найбільше замикається
На мою думку, перш ніж намагатися бути собою, врешті, . треба стати кимось. Бо що ж це буде? Я докладаю зусиль, щоб стверджувати, що я щось значу в цім світі, а поруч якийсь недолюдок, що знущається над своєю матір’ю, буде намагатися стверджувати, що він теж є в цім світі значимим і важливим? “Вище за будь-які знання належить ставити вивчення самого себе. Із усіх знань найкорисніші ті, котрі дають нам правильні відомості про нас самих і навчають нас управляти самим собою”, – так говорить Святий Амвросій. Та врешті, постає питання: хто цим буде особливо перейматися?
Коли ж ми говоримо про мистецтво бути собою, то, насамперед, переймаємося тим, аби зберегти свою індивідуальність. А далі – наступний крок – ми намагаємося виділитися з натовпу. Саме цей момент є важливим, щоб стати собою, а не представником безликого натовпу. І маємо пам’ятати, що бути собою в суспільстві – це надзвичайно складно, бо це велика робота душі та серця.
Люди, яких люблять і шанують, не обов’язково вродливі і не завжди винятково розумні. Проте вони мають такі якості, які полегшують їм установлювати контакти з іншими людьми й допомагають знаходити собі друзів. Ці якості можуть бути закладені в характері від самого народження, але їх можна й набути, доклавши до цього певних зусиль. – У чому ж таємниця правильного спілкування з людьми? Які риси для цього необхідні?
Кажуть, що люди – ніби дзеркало. Усміхайся – і світ вертатиме тобі усмішку. Якщо досі ви не користувалися цим засобом, щоб завоювати симпатії людей, спробуйте провести такий дослід. Усміхайтеся до кожного, з ким ви маєте встановити контакти, і ви переконаєтеся, що усмішка налаштовує розмову зовсім на інший лад. І люди навкруги здаватимуться вам приязнішими, доброзичливішими. Отже, усмішка може повністю змінити атмосферу довкола нас.
Пліч-о-пліч із усмішкою йде дружнє ставлення до людей. У чому воно полягає? Хто любить людей, того й люди люблять. Людина, характерною рисою якої є дружнє ставлення до інших, не чекатиме усмішки чи привітання. Вона першою привітається й усміхнеться. На її обличчі з’являться радість від зустрічі. Вона починає розмову із запитань про здоров’я, сім’ю, службові й особисті справи, інтереси тощо. І лише після такого своєрідного вступу переходить до суті справи, якщо їй потрібно було вирішити якесь питання. Проте дружнє ставлення полегшує спілкування між людьми лише тоді, коли воно щире. Якщо ж хтось лише робить вигляд, що подружньому ставиться до іншого, а сам при цьому має на меті щось корисливе, то таке “дружнє ставлення” заслуговує якнайсуворішого засудження. Добре, що довколишнє оточення дуже швидко розгадує таку людину.
Людям дуже важко ставитися грубо до того, хто ставиться до них приязно. Через те привітність і ввічливість – найкращі засоби боротьби з нечемністю.
Тож запитаймо себе, а що лежить в основі поведінки людини, з якою приємно Спілкуватися, вести приватні розмови й вести ділові справи, тобто бізнес. А в основі лежить мораль, яка традиційно зберігається й передається у спадок. А далі фахівці різних галузей знань використовують мораль як певну даність, як необхідність, як потребу дня. Адже кожен знає: закон спирається на силу влади, на примус. А от на що ж спирається мораль? Мораль суспільства взагалі й мораль кожного індивіда? Здавна існує усталена думка, що мораль трималася й тримається завдяки трьом речам. Перше – це традиції і звичаї, що склалися в кожного народу, коли змалку тато з мамою наказують дитині: “так заведено”, “так слід чинити” і т. п. Друге – це авторитет громадської думки (“що люди скажуть”), бо одні вчинки людей суспільство засуджує, інші схвалює. Таким чином воно регулює поведінку кожного з нас. Третя річ найважливіша й найскладніша. Річ у тім, що моральна поведінка є річчю цілком добровільною. Силоміць змусити бути чесним і порядним неможливо. Про високу мораль доводиться говорити лише за умови, що основою поведінки людини є совість. Мораль грунтується на свідомості кожного з нас. Таким чином, мораль має три точки опори, і це засвідчує Історія. Мораль – це те поняття, яке здавна існувало.
А сучасний світ нині висунув інший термін – “толерантність” (у перекладі з грецької це означає “терпимість”). І саме нинішні зміни набувають надзвичайно важливого значення, бо в мінливому світі геополітичних перетворень це набуває глобального значення. Тож ми всі з вами стаємо учасниками цих перетворень, і від нас залежить якість цих перетворень і змін, а без толерантності це зробити неможливо.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)