“МІСТ МІРАБО” – Гійом АПОЛЛІНЕР (1880-1918)
З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.
Гійом АПОЛЛІНЕР (1880-1918)
“МІСТ МІРАБО”
Досить рідко трапляються одержимі винахідництвом реформатори (Аполлінер – один із найсміливіших з-поміж них), які б не тільки дорожили заповітами минулого, а й плекали традиції перед тим, як наважитися на значні перетворення. Тож аполлінерівське самовизначення: “Я завжди був не руйнатором, а будівничим” – має всі підстави на життя.
Спочатку Аполлінер виступив далеким спадкоємцем середньовічних трубадурів або менестрелів, які оспівували
Зазначимо, що в той період його творчості витоки в аполлінерівської печалі було ті самі, що й в античних поетів: одвічне елегійне нарікання на швидкоплинність ріки життя, яке є потоком непоправних втрат, скороминучих радощів і розвіяних мрій:
Минають дні
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Щойно процитований знаменитий вірш “Міст Мірабо”, що входить до збірки “Алкоголі”, вийшов друком у лютому 1912 р. Він довів, що у французькій поезії з’явився новий великий ліричний співець кохання, який своїм талантом піднявся до рівня П. Верлена. Цей вірш, як, зрештою, майже будь-який ліричний твір, має автобіографічне підгрунтя. Саме в цей час поет переживав болісний розрив із жінкою, яку не лише кохав, а й уважав (як і багато хто з його друзів) своєю Музою. Талановита французька художниця Марі Лорансен, яку з Аполлінером у 1907 р. познайомив Пабло Пікассо, не лише надихала поета на творчість, а й створила цілу низку картин під назвою “Аполлінер і його друзі”. Саме на побачення з нею Аполлінер ходив через оспіваний ним міст Мірабо. На той час це був один із найсучасніших мостів, ровесник Ейфелевої вежі, збудований за останнім словом техніки. Цей міст уважався символом прогресу, промисловості й торгівлі, тож і був прикрашений алегоричними скульптурами мореплавства, торговлі та достатку. Проте саме цей модерновий міст і навіяв поетові думки про вічність (так, в інших віршах ми читаємо про міст Мірабо, який нагадує поетові вівцю, що її випасає “пастушка” – Ейфелева вежа).
Отже, саме на мості Мірабо Сучасність зустрічається з Вічністю.
Ліричний герой “Мосту Мірабо” не просто споглядає, як ріка життя забирає його кохання, перетворюючи долю на перелік втрат і нездійсненних надій. Саме на цьому мості починається його плавання хвилями часу та пам’яті. Для прощання з коханням поет обирає традиційний поетичний жанр – пісню. Він розбиває другий рядок строфи, створюючи унікальний ритм річкової хвилі: тихої та плинної, як рух самого часу:
Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена
А міст, що сполучає два береги ріки, у другій строфі перетворюється на “міст рук”, які повинні об’єднати закоханих. Ці “вічні погляди” приречені на розставання, бо “любов сплива”, оскільки вона не здатна перебороти “життя ходу тягучу*. Ліричний герой сумує за нездійсненною мрією вічного кохання:
Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія ж невгамовано жагуча
А рефрен “Хай б’є годинник ніч настає / Минають дні а я ще є…” не лише створює унікальний пісенно-плинний ритм вірша, а й ніби промовляє до ліричного героя (та й до читачів): хоч ми безсилі перебороти Вічність, та “невгамовно жагуча” надія поруч. І саме тут неминучість зустрічається із сьогоденням, аби оповісти ще одну, стару як світ, але водночас і сильнішу за смерть історію кохання…
1. Складіть хронологічну таблицю життя та творчості Г. Аполлінера.
2. Якою була дорога письменника до літературної слави? Як взає
Мопов’язані його життєвий і творчий шлях? Де письменник міг брати матеріал для своїх творів? Визначте провідні мотиви лірики Аполлінера.
3. У чому полягає значення його творчості для розвитку світової поезії XX ст.? Чи згодні ви з В. Незвалом, що без Аполлінера поезія XX ст. “тупцювалося 6 на місці і жебрала б у Минулого”? Як ви розумієте ці слова?
4. З якими видатними митцями-авангардистами дружив Аполлінер? Як вони вплинули на його творчість, а він – на їхню? Наведіть конкретні приклади.
5. Чому Аполлінер відмовився у віршах від пунктуаційних знаків? Чим він це пояснював? А як до такої новації ставитеся особисто ви?
6. Що вам відомо про “слов’янські корені” Аполлінера? У яких його творах фігурують українці?
7. Чому він змінив першу назву збірки “Я теж живописець” на остаточну – “Каліграми. Вірші Миру і Війни”?
8. Якими художніми засобами Аполлінер створює сумний, елегійний настрій у каліграмі “Зарізана голубка і водограй”?
9. Виконайте тестові завдання.
1. З-поміж названих творів каліграмою є А “Міст Мірабо”
Б “Зарізана голубка і водограй”
В “Лорелея”
Г “Пісня нелюбого”
2. Сюжет “Лорелеї” подібний до фольклору А Франції Б Польщі В України Г Німеччини
3. З-поміж живописців-авангардистів каліграм у Аполлінера запозичив
А Жорж Брак Б Анрі Матісс В Пабло Пікассо Г Сальвадор Далі
4. Рефрен “Хай б’є годинник ній настає / Минають дні а я ще с…” є в поезії
А “Міст Мірабо”
Б “Зарізана голубка і водограй”
В “Лорелея”
Г “Пісня нелюбого”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)